Двері

Замовкли двері.

Вже й вітер ними ходити не хоче.

А так багато

Хотіло ними  переміщатися...

Так не сталося.

Всі задуми розлиті на папері

Де  не охоче

Виливають  свої мрії крилаті.

Їм боятися,

Щоб знання, як колись не розпалося.

Час зупинився

І  читає вітром писані сліди.

Бо  вітри знають,

Що  кому  дали вчорашньої ночі,

Який дух з ними

Був там, на шляху, який закінчився.

Де краєвиди,

 До  яких  вертаємо так неохоче?:

Все пропадає.

Про  наше минуле говорить життя піснями.

                    05.12.2008р.