Не послухав знов
Не послухав знов
Знаючих людей,
Полюбив любов
Із своїх ночей.
Не проник я в суть
Грамотних порад,
І в душі цвітуть
Бур’яни, не сад.
Не зодяг плаща,
Як ішли дощі,
Тож надій свіча
Згасла у душі.
Зодягнув кожух
У спекотний час,
І в задусі дух
Щастя згинув враз.
Ох, гірка любов
Із своїх ночей,
Доки не знайшов
Справжню між людей.
Додав: miknech (20.01.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1331 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА