Чому покинула мене, моя подруго ,Музо,
Без тебе я мішок пустоголосих слів,
Клубочаться, а толку з них, мов тупе лезо,
Не викрою вітрил для плаву кораблів.
Отак й стоять! Погойдує бурхливе море,
Хвилька за хвилькою вдаряє, не пливе,
А скільки ж тут думок чекають на простори,
А скільки ще тих хвильок боком пронесе.
У кожній хвильці дозріва нове бажання,
Сміятися чи плакать, проклинать, любить,
Творити величне, забрать з душі страждання,
Напнять вітрила ,блискавкою в даль летіть!
Вернись! Не покидай мене напризволяще,
Збери докупи ще не сказані слова ,
Хай човник ткальний виткає узор путящий,
А вітер хай вітрила вміло підніма!
| 
у Вас 
0
