Пт, 01.11.2024, 15:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про жінок
 

Краса невидима людини

= КРАСА НЕВИДИМА ЛЮДИНИ = легенда =
1
Дочка соромилася мами ,
Бо споглядала на лиці
Потворні звивисті рубці
Та неприглядні бурі шрами.

Було торкнутися огидно
Їй до скалічених долонь;
Струмивсь не промінь з сивих скронь -
В зіницях тіні муки видно.

Які там ласка і поради?
Які там ніжність і слова?-
Спить в мандруваннях голова,
Чужі осуджуючи вади.

Ні похвалитись , ні сказати -
У неї ж ненька інвалід…
Й чомусь давно покинув рід
Ще молодим вродливий тато ?

Не забувала нагадати,
Як друзі в дім було зайдуть :
-Ти ж тільки , мамо , не забудь
В дворі до сутінок гуляти!

Либонь , сумління не ятрили
Єство дочки : несприйняття
Манер та способу життя
Іржею серце не точило.
2
А в мами рвались на частини
Душа , а серце на шматки…
Лиш вуст тендітні пелюстки
Ковтали в темряві сльозини.

Вона й не скаржилась ніколи:
Ото й вчинила кілька спроб,
Здолавши трепетний озноб,
Щоб оправдати тіло кволе.
3
Сиджу собі й оце гадаю:
«Це ж мала долю нелегку-
Пізнала вдосталь на віку
Ця жінка пекла -й грам лиш раю.»
4
Невдовзі справили весілля-
Радіти б їй за молодят!-
Та , не сприйнявши тещу , зять
Вмить осудив її дозвілля.

Куди не глянеш – скрізь нестатки,
Глухий невизначений кут…
Ну , як пробачити ось тут
Ці втаємничені загадки?

Не так піклується і їжа
Не до смаку прийшлась якраз:
За словом слово – до образ
Дійшло в розбурханості свіжій.

Десь оступилась – не вгодила:
І се не так , і те не так…
Зібрали речі у рюкзак
І в мандри маму відпустили!
5
Чи рік , чи п*ять пройшло…Лелеки
Не раз вертались до тепла…
« Небога в вічність відійшла»,-
Принесли вісточку здалеку.

А чи хворіла ? Чи зігрілась ?
Що пережити довелось?
Хіба ж цікавило когось
З якими бідами зустрілась?

Та незабаром прибирати
У шафі дочці забаглось-
Старі газети й фото хтось
Встиг у шухляди наскладати.

Здмухнула пил з стопи всієї…
Аж раптом з шпальт ще молода
Як гляне мати –мов вода,
Вся схожа рисами на неї.
6
Просторий нарис : героїня,
Вогонь побачивши здаля ,
З пожежі винесла маля,
Своє рятуючи творіння.

В дворі гуляв якийсь безхатько…
Охочий випити сто грам,
Позвав його у гості сам
Немилосердний її батько.

Лиш господарка забажала
Спокійно висловить докір,
Дружину вигнали у двір,
Щоб погулять не заважала.

До тосту- слідуюча чарка…
Заснули далі п*яні вщент,
У тата з рота в цей момент
У ліжко й випала цигарка.

А батьку що? Стрибнув уміло-
Ніякий чорт його не взяв…
Жона в присутності роззяв,
Мов головешка й обгоріла!
7
Умілі руки – й воскресіння,
Із тіла вигнав лікар жаль…
А з фото видно , що медаль
На грудях сяє «За спасіння».

Нервовий зрив…Лишали сили,
Спазм перекрив за мить гортань:
-Не віддала тобі я дань!-
Вже сива юнка голосила.

Увагу звернем щохвилини,
Як ранком сріблиться роса…
Залежить внутрішня краса
І від відносин до людини.
Микола Стасюк

Додав: plomin (27.07.2015) | Автор: © Стасюк Микола
 
Розміщено на сторінці: Вірші про жінок

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1612 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
0
1 Panna • 20:17, 28.07.2015 [Лінк на твір]
Дуже гарно, hands 55555
avatar
0
2 укран • 19:15, 29.07.2015 [Лінк на твір]
Сумна повчальна історія ..
Потворність ззовні не біда
Аби лиш гарною душа
Назавжди залишилась...
avatar
3 plomin • 21:06, 30.07.2015 [Лінк на твір]
Щиро дякую , друзі , за розуміння та спільність поглядів.
avatar
0
4 iv-ann • 10:30, 01.08.2015 [Лінк на твір]
Цікава розповідь . Герої біля нас - а ми не бачимо , і часто згодом караємо себе за це , але ще гірше , як Бог карає нас за неповагу чи до
рідних чи до чужих за все що вони нам роблять ! hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz