хто, що робить, хто до чого звик,
але, одного разу, я працював як персональний помічник.
складні задачі: поскладати все,
усе- за алфавітом, до ладу,
допомогти тим, хто попав в біду
й прийшов шукати праці,
то написати огляд трудовий,
а, то- заповнити анкету,
усе- із досвіду та з голови...
ну, праця та подобалась поету.
а, ще - переклади, дзвінки,
і мови для реклами...
ніхто за це не дав медалі,
грошей було трохи замало,
а, от роботи- то на двох,
поки хтось "добрий" не наговорив,
когось "продав", когось "купив",
дали чергове "безробіття",
хазяїн викинув, напевне, все у сміття...
як тільки-но пронюхають про мене
певні "друзі" , помічника відразу- геть,
а "ґеніальних" - на "помагая" крісло.
та праця гарна, та більш до серця Вісла,
Дніпро та Буг,
старіє певно-часно слово "друг",
а верх бере сталевий "зиск",
коли із боку- певний тиск.
Іван Петришин
такий собі- помагай: повозили воду- найняли іншого, або кращого, або гіршого.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
