Дожилися українці, бідні вже до того,
Що не має їм ні щастя, ні життя людського.
Дочекалися рідненькі, ходять холуями,
А жиди із москалями – майже хазяями.
Крадії, пани, бандити, земленьку забрали,
Україну нашу рідну всю опанували.
Роздирають любу Неньку – це ж не їхня мати –
На чужій землі, прокляті, марять панувати.
Де ж та правда, дорогенькі, де щаслива доля?
Ще не вмерла в Україні ні слава, ні воля!
Повставайте, козаченьки, землю захищати,
Та катів усіх до біса з неї проганяти.
Поки ще жива Країна, прокидайтесь люди,
Бо не можна це свавілля взяти та й забути.
Відбудуймо Україну до самого Дону,
Будуть бігти вороженьки до свого кордону.
Натерпілися ми, досить нами потикати,
Та московським цим потворам землі віддавати.
Буде Гетьманом Країни, той, хто любить Неньку,
Хто її із цього «бруду» витягне, рідненьку.
З рідким словом погоджуюсь в цьому творі! Почну з технічної сторони: читається легко, але занадто банально, - простота рим вбиває бажання і цікавість! А що до теми і думок: якщо всі будуть думати так як Ви - рознесуть нашу Україну, к бісовій мамі, на шматки і по шматках! Давно думав над цим, але лиш зараз цим твором Ви мене наштовхнули на рішення! На вихідних викладу статтю на цю тему і подивимось що з того вийде! Щасти!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
