Тоді струмок з камінчиками грався. Так, я це бачив стоячи на місточку. Той промінь сонця, що в воді купався... Тоді задумав про татову сорочку... Тих думок скритих все життя тримався.
Тепер, коли вже роки дозрівають, Той потік сниться. І форелі в ньому Там у каміннях так любо гуляють... Те все мов янгол, що веде до дому Там, над Сян рідний. А дому немає. 28.01.2016р.
Дякую. Любити своє, тому, що воно є, воно триває, бо Ви є і такі, як я є... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
