Чт, 07.11.2024, 08:34
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Мої маленькі помічники

Почну спочатку. Насправді я й сама ще не дуже доросла, але маю молодших сестричку та братика і цілу армію маленьких крилатих, хвостатих і дзьобатих помічників.
Що ж вони мені допомагають? – спитаєте ви. А я вам розповім. Усе, що гавкає, нявкає, ціпає, цвірінькає, пищить, а дехто, хто живе в акваріумі, навіть і мовчки допомагає мені співчувати, любити, спілкуватися зі світом, радіти життю.
- І як це може зробити пташина, яку тримають в клітці?
- Дуже просто. З клітки можна втекти. Саме це і зробив (як я вже потім дізналася) сусідський папуга. Й опинився у нашому дворі.
Першим пташку помітив маленький братик:
- Саша, Настя, бігом ідіть сюди, до нас прилетіла жар-птиця із маминої казки!
Ми з сестричкою мерщій кинулися до Олега. На горіхові сидів папуга. Це був дуже сердитий, поважний білий красень, з великою жовтою пір’їною на голові, червонощокий, з блакитним хвостом. Самі ми його дістати не змогли. І дружно загукали:
- Тату, у нас на горісі папуга. Тато, як справжній рятувальник, зняв кусючого гостя з дерева і посадив у клітку. Але це зовсім не сподобалося Кеші (так ми його назвали). Ми всі втрьох прилипли до клітки, співали пісень, просили сказати: « Кеша хороший!», намагалися нагодувати. Це тривало до тих пір, поки на подвір’ї не з’явилася тьотя Інна, наша сусідка, і не запитала:
- До вас часом мій папуга не прилітав?
Тут усі наші мрії, зробити з нашого Кеші найбалакучішого у світі папугу, вмить були зруйновані сусідкою. До вечора ми дружно журилися. Аж раптом чудова ідея: ми назбираємо грошей і купимо собі папугу! Ура! До роботи! Кожну знайдену і чесно зароблену копійку ми кидали у копилку-равлика.
І ось цей день настав! Тато дістав наші гроші, порахували, засмутилися: не вистачає потрібної суми. І наш тато, як справжнісінький рятувальник, вирішив із нами розрахуватися за побитий посуд, незастелені ліжечка, вирвану моркву. Ну все, потрібна сума в кишені, усією сім’єю їдемо на базар здійснювати заповітну мрію. Я рада-радісінька, ходжу вибираю папужку, сестричка мені допомагає, підказує, який кращий. Мама теж з нами. Тільки братик проти. Жарко, хочеться пити, а він ходить за нами і незадоволено повторює: «Давайте, краще купимо курчат!». Як виявилося, він у нас дуже хазяйновитий.
Але ніхто, слава Богу, Олега не слухав, за ті гроші ми вибрали парку кольорових пташок. Окрилені гарною покупкою, вирішили ще порозважатися на дитячому ігровому майданчику. Клітку з папугами залишили в автомобілі, закрили вікна, щоб, бува, не вкрали. Уже й братик оживився. Накаталися на гойдалці, з гірки спускалися, на батуті скакали. Щасливі, задоволені, повернулися до машини. Я бігом до своїх маленьких друзів, а вони сплять. Беру в руку, Боже ж мій, вони не живі. Мамочко, що ж робити?
- А я вам казав: треба курчат купити! – Олег знову за своє.
Я плакала так, ніби втратила найдорожче: як же мені шкода бідолашних птахів, наших марних зусиль, себе. Здавалося, вже нічого не зможе зарадити моєму лиху. Та ж ні, знову прийшов на допомогу найкращий рятувальник всього світу – мій татусь. Поки мама з Настею намагалися мене заспокоїти, татко десь зник, а раптом з’явився з двома папугами, точнісінько такими, яких я півгодини оплакувала гіркими сльозами.
Живуть і досі у нас два чудових створіннячка: .
я їх дуже люблю. Вони мої помічники.

Додав: visochansckaya (07.06.2016) | Автор: © Марієнко Олександра
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1268 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Марієнко, Мої маленькі помічники

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
0
1 leskiv • 20:23, 09.06.2016 [Лінк на твір]
up


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz