Холодний вечір крила опустив,
А ми у травах ще не накупались.
У небо вийшов місяць молодий,
А нам усе ще днів своїх замало,
Щоб накохатися аж до безтями.
Вечірні роси загубились в косах,
В твоїх очах розквіт жоржини цвіт
І ніжні струни в серці стоголосять:
Цілуй, кохай, радій до скону літ!
Цінуй блаженну цю й шалену мить!
Життя в коханні плине, мов той сон;
Неначе в райському саду квітує.
Серця обох співають в унісон,
Обидві долі вже в одній крокують,
Немов ті голуби в саду воркують.
Як відпалає вже остання осінь,
Відплачуть сірими дощами дні,
Нехай впаде душа в обійми ночі,
А серце попелом згорить в вогні,
Як згаснуть почуття, на що вони мені?
22.01.2017р.
Дякую Вам, пане Михайле, за відгук та коментар.Зауваження Ваше слушне, там дійсно, вкрався зайвий склад склад і поламав розмір.Спробую щось полагодити.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пані Таїся, за відгук та коментар.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
