Вт, 17.06.2025, 12:59
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [665]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3433]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Відеовірші
 

Скарбниця історичних віх

Людина - це неначе спалах...
Горіла. Згасла. Небуття.
Але є місце, що зібрало
Фрагменти нашого життя.

У краєзнавчому музеї,
Де в залах спомини живуть
Й до експозиції своєї
Мене гостинно вже зовуть,

Стоїть така мрійлива тиша
І поверта літа назад,
Я відчуваю тут, як дише
Минулим кожен експонат:

Дивлюсь в обличчя чоловіка
Й мені здається, що от-от
Його закліпають повіки,
І він відкриє навіть рот,

Щоб розказати про епоху,
В якій він жив. Дивлюсь в лице
І відірватися незмога
Від думки, що колись оце

Усе було: первісні люди,
Знаряддя праці кам,яні...
Далеке ходить тут усюди,
Та вже близьким стає мені.

Екскурсовод з минулим в зговір
Вступила начебто - все зна,
Що не спитаю, враз готова
Відповісти мені вона.

Он там стоїть біля віконця
Іще музейний працівник,
Століть минулих охоронці-
Мені приємний кожен з них.

Директор - жінка симпатична,
Завзята, гарна, молода,
Дивлюсь з цікавістю у вічі -
Не видають своє літа.

Ходжу по залах. Тиша водить
Мене за руку, як дівча,
І каже: "Ось куток природи,
А тут ось гордість прилучан"...

Музей в Прилуках надбагатий,
Чого в нім тільки тут нема!
Живуть тут спомини і дати,
І щем ледь душу не вийма,

Бо предків наших тут коріння,
Надбання, гордість, слава їх,
В речах збережені донині...
Скарбниця історичних віх...


Додав: korobova (12.12.2017) | Автор: © Світлана Коробова
 
Розміщено на сторінці: Відеовірші

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1493 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
0
1 miknech • 22:10, 12.12.2017 [Лінк на твір]
table-6
avatar
0
2 korobova • 22:50, 12.12.2017 [Лінк на твір]
Дякую!
avatar
0
3 Asedo1949 • 22:51, 12.12.2017 [Лінк на твір]
Не знаю, щоб ще хтось так любив своє місто. БРАВО!!!)))))))) 55555
avatar
0
4 korobova • 23:30, 12.12.2017 [Лінк на твір]
Люблю, п. Катерино! Ви це відчули, значить, вірш написаний недарма. Дякую Вам!
avatar
0
5 karas • 20:22, 16.12.2017 [Лінк на твір]
Цікавий історичний екскурс ! hands  55555
avatar
0
6 korobova • 20:54, 16.12.2017 [Лінк на твір]
Дякую!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz