Трохи несерйозної лірики. Хоча...
Заштриховує дощ всю картину з вікна,
І зелені дерева стоять, як в тумані,
У густому дощі - він та вона,
Пробігають калюжами, наче востаннє.
Нащо думати їм про ганебне життя,
Що розвалює плани в майбутнє безжально,
В цей момент, для обох, лиш оці небеса,
Поцілунки короткі із присмаком м’яти.
Заштриховує дощ всю картину з вікна,
І закохані , десь, заховались під вишню,
Серед сивої зливи і в сірості мас,
У травневому парку гуляють щасливі…
Травень 2018 рік
Для людей із правдивими думками, Ірина Пшиченко
| 
у Вас 
0
