Вже грає світло. Скачуть тіні.
Минають місяці, роки...
А я під чужим небом синім
Висловлюю свої думки.
Так як учора також нині,
Коли відходить світ весни,
Тої великої княгині,
Яка продовжує всім сни.
Вона дає кожній дитині
Думку, як в майбуття іти
І нести в серці, мов на спині
В світ мирний свої молитви.
Я впевнений, що в Україні
Стануть колись справжні сини.
Ті, які кривд її невинні.
Піднесуть рідний край вони.
22.06.2009р.
|