РОЗДУМ .

... ПРЕЛЮДІЯ ...

Біль переповнює серце , душа в неспокої , життя марніє а трудів так мало ... Люди копошаться в своїх проблемах , а до загальної біди не тільки там ... тим на верху байдуже , більшості з нас байдуже . Нарікання на всіх і вся , а що з цих марнослівних байдужостей , які до нічого так і не приводять . Ми не стали кращими , а лише зменшилися і своєму рабстві до зла , дозволивши йому нами керувати . Стежки вгору круті , але їх можна подолати , вороги навколо злі і їх багато , та і їх можна здолати , якщо б нам усім разом та на них ,  протистояти їм . Але нам байдуже не тільки до Бога і Його законів , не тільки до Людства і те що з ним діється , не тільки до України і те що з нею роблять , а кожного до себе . Чи мої недоспані ночі комусь потрібні і когось цікавлять , мої переживання  - що може і не тільки мені , а ще й можливо моїм майбутнім дітям нічого на Україні не світить ... Та кому я потрібний із своїми проблемами , але мені потрібні ви - щоб разом ці проблеми вирішувати , мені потрібна Україна - щоб ми її разом будували , і мені потрібна ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ кожного за те що ми зробили , робимо і будемо робити ...

\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

РОЗДУМ .

біжать крізь серденько невдачі ...

задача ...  - вижити якось ?

з любові ще душа заплаче

зрадіє ... може через щось ...

якась невпевненість одначе

зарядки з сонечка нема  .

чомусь з любові серце плаче 

з під ніг невдачі як стерня .

навколо гори  , .. може й горе

злиденних днів навколо тьма  .

об серце плескається море

це біль і радість ... це ж життя  .

а я біжу як хмарка в небі

 без крил я хочу в небеса ... ! 

любити серденьку  потреба  , - 

любов - це вічність і краса .

Написано року 2019

дня 25 місяця 5