... ПРЕЛЮДІЯ ...
Біль переповнює серце , душа в неспокої , життя марніє а трудів так мало ... Люди копошаться в своїх проблемах , а до загальної біди не тільки там ... тим на верху байдуже , більшості з нас байдуже . Нарікання на всіх і вся , а що з цих марнослівних байдужостей , які до нічого так і не приводять . Ми не стали кращими , а лише зменшилися і своєму рабстві до зла , дозволивши йому нами керувати . Стежки вгору круті , але їх можна подолати , вороги навколо злі і їх багато , та і їх можна здолати , якщо б нам усім разом та на них , протистояти їм . Але нам байдуже не тільки до Бога і Його законів , не тільки до Людства і те що з ним діється , не тільки до України і те що з нею роблять , а кожного до себе . Чи мої недоспані ночі комусь потрібні і когось цікавлять , мої переживання - що може і не тільки мені , а ще й можливо моїм майбутнім дітям нічого на Україні не світить ... Та кому я потрібний із своїми проблемами , але мені потрібні ви - щоб разом ці проблеми вирішувати , мені потрібна Україна - щоб ми її разом будували , і мені потрібна ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ кожного за те що ми зробили , робимо і будемо робити ...
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
РОЗДУМ .
біжать крізь серденько невдачі ...
задача ... - вижити якось ?
з любові ще душа заплаче
зрадіє ... може через щось ...
якась невпевненість одначе
зарядки з сонечка нема .
чомусь з любові серце плаче
з під ніг невдачі як стерня .
навколо гори , .. може й горе
злиденних днів навколо тьма .
об серце плескається море
це біль і радість ... це ж життя .
а я біжу як хмарка в небі
без крил я хочу в небеса ... !
любити серденьку потреба , -
любов - це вічність і краса .
Написано року 2019
дня 25 місяця 5
|