За спиною квіти. Так хочеться жити, Коли в тебе діти І внуки щасливі. Небо у блакиті І сонечко світить. Мені це любити Тут на божій ниві...
Вже життєва осінь Завітала в гості. Вже скрегочуть кості... Це все не лякає. Вже й нема волосся... Вже на лицях роса... В гостину не просять... Що ж, й таке буває... 11.10.2019р.
Старість,п.Василю, старість... Малі і старі на гостині - зайві.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0