Пт, 04.07.2025, 17:10
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [116]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [342]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4532]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про Україну
 

Страдниця

Земля наша – українська,
Велика спокуса.
Від чужинців споконвіку
Боронитись мусе.

Розірвана на шматочки,
Кров’ю полита.
Знову і знову оживала
І ростила жито.

Діди на ній працювали,
Потом поливали
від світанку до смерканку.
Теє жито жали.

Збайдужніли нині люди,
А в містах – тим паче,
Бо забули, як сміється,
І як земля плаче.

Прислухаймось ранесенько,
Земля плаче тихо…
Дізнаймося чого хоче.
Бо поробим лихо.

На те вже є Божа воля,
Земля всім, як мати,
І правдивих і брехливих
має годувати.

А онуки надумали,
Землю продавати.
Та чи можна Україну,
Отак роздягати.

Подумайте слуги наші!
Як ділити чашу,
Можем вранці прокинутись
Земля – вже не наша…

Додав: anatoliymelanin (23.10.2019) | Автор: © Анатолій
 
Розміщено на сторінці: Вірші про природу, Вірші про Україну, Вірші про рідний край

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1724 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
0
1 Asedo1949 • 21:36, 26.10.2019 [Лінк на твір]
Гарно!  Сподобалось! 55555
avatar
Дякую!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
kraynyuk46: Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу  долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!

kraynyuk46: Дякую Вам за такі глибокі роздуми. Бажаю подальших успіхів у творчості. 

kraynyuk46: Чудовий вірш про чисті, щирі почуття до коханої. plus_1_ 


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz