На мить про мене ти забудеш, Доп’єш бокал до пустоти, Собою тільки вже не будеш, Себе згубивши, - не знайти… Ти ум усмішкою відіймеш, І ароматом оп’яниш, Його не впевнено обіймеш, І віршами загомониш… Але ті вірші будуть мною, Самообманом почуття, Бо так ніхто тобі любов’ю, Не віддавався, за життя… Ти знайдеш бажаний достаток, Впадуть не раз до ніг твоїх, Але ніхто не зможе стати, Ніжнішим пестощів моїх… В тобі притишаться пастелі, На спокій мнимий припадеш, В чужій зажеврієш постелі, У транс ілюзії ввійдеш… Але, закривши міцно очі, Відчуєш знову суть свою, Яка теплом тобі щоночі, На вушко шепче: «Я… люблю…»
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-