1 «Він мій!» — собі казала вперто. «Мій!»
«Не смій!» — кричали ангели. «Не твій!»
***
Та й серденько і плакало, й благало:
— Полиш… Чоловіків навкруг немало!
Сім’я у нього… Господи, як бути?
Невчасно обпеклася зіллям рути…
Горить її душа… І плач дівочий.
Сумні до болю гарні карі очі.
Як жити й не любить його — не знає…
Щодня поради в доленьки питає.
І вже немає сил його забути.
Їй тільки б голос, милий голос чути…
30.03. 2021 рік
Картинка з інтернету
Так, п. Василю. Ви досить точно охарактеризували описану у вірші ситуацію. Таке трапляється нерідко. .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
.