Віддам я світу 30 срібних... Щоб за всі сльози розплатитись... Щоб більш нікому не боліло... Щоб на мені сльози й скінчились... Щоб щиро люблячі дівчата, не знали, що є невзаємність, щоб вільно душі розкривали, від світу знали лиш приємність... Щоб кожна жінка мала захист, опору вірну і надійну... Щоб крила вільно розкривали і знали щастя у довірі... Віддам я світу 30 срібних... Йому не треба тут любові... Осколків зверху ще досиплю... Розбите серце я не склею... Я розплатилася дівчата, за вас за доню свою й маму... Хай ваша доля буде святом... Моя ж омріяна в долонях... Ти чуєш світе?.. Твоя правда... Не місце на землі любові... Сльозами й болем її витер... Мені відміряв мою долю... Я заховаю свою в душу, на тисячі замків закрию... Ти знаєш... Довго жити мушу... Без 30 срібних і без мрії! Чи боляче питаєш? Вию... Вовчицею - що овдовіла... Душа не тямиться не вірить... Хоч серце зраненого звіра... Я б вирвала його крізь груди та досі світиться в любові... Візьми тих 30 срібних Світе і дай мені тепер спокою.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0