Я розчинюсь в очах безодні, Віддам Тобі Любов пророчу, Не післязавтра, а сьогодні, З Тобою Щастя – зараз – хочу… Не відкладатиму на потім, Бо я обрав – Тобою жити, Нехай чекають в черзі соті, Не звик на серці ворожити… У Антарктиді – досі холод, Навколо – пустка в океані, Та й там тамують люди голод, Розрад шукаючи в коханні… А я від Тебе поруч млію І божеволію без Тебе, Про ту взаємність щиро мрію, Що раз в житті дарує небо… Я розтечусь, неначе лава, В вогненній пристрасті вулкана, Яка відверто не лукава, Твоя – навік, моя Кохана… Віддам всю ніжність, до краплини, І не проситиму навзаєм, Спиню в обіймах швидкоплини, Глибин допоки не пізнаєм… Не випробовуй у полоні, Не відпускай мене дарма, Моя душа – в Твоїй долоні, Мене без Тебе вже нема…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1
