Життя мене тепер питає хто ти?.. І світ як анотацію життя... Мабуть хотів би безсторонню ноту?.. Щоб я не вклала в слово почуття... Та почуття і відчуття для мене були розплатою за пізнання тебе... Хай стихнув біль, і гострі перші ноти... Та спогад років він не промине... Не крию в серці темряви і злоби... І ядом ненависті себе не травлю... Та знаю я щодня... Що всіх світ носить... І дежавю приходить навмання... Не вірю, просто знаю... Справедливість... Ніхто її в житті не оминув... І не важливо маєш чи сміливість та глянеш в очі і добру і злу... Ні не чужому, лише тільки свому... Лиш розпізнаєш це із чужих рук... За біль нас Світ не б'є і не карає... А лиш дає нам вивчити урок! Не можна скласти іспит свій життєвий, дізнавшись суджень із чужих страждань... Бо лиш проживши у житті своєму, сягнути можна щирих сповідань! І може десь в душі тобі здається, що був не раз ти "глибоко не прав"... То з цим зустрітись у житті прийдеться. Пізнати те, що іншим сам віддав. І це не помста, це не є розправа, це наче вимога загальної статті. Це лиш твоя із Всесвітом розмова. Де ти причина і підстава ти...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
