Пт, 22.11.2024, 15:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Збірки поезії, поеми
 

Алла Грабинська "МАЛУША" частина-2-га

             Князь  Святослав  вояка  справжній

      Не  дуже  Київ  полюбляв.

              В  бою  хоробрий  і  відважний

              Без  ратоборства  нудьгував.

              В  Переяславці  на  Дунаї

              Хіба,  він  серцем  спочивав.

              І  розтормошивши  булгар  всіх,

              Він  землю  ту  завоював.

              Та  Візантія  збунтувалась:

              «Який  агресор  цей  сусід!»

              І  нашим  воїнам  дісталось.

              Всіх  помотлошили,  як слід!

              Та  вже  й  до  Києва  вертались,

              І  до  порогів  аж  дійшли.

              Десь  печеніги   звідкіль  взялись… 

              Багато  наших  смерть  знайшли!

              І  там  вояка-князь  зостався,

              Там  буйну  голову  поклав!

              Скорботно  люд  увесь  прощався,

              А  опісля  легенду  склав!

               Із  уст  в  уста  передавали

             Про  череп-кубок,  що  давно

              Той  печенізький  князь  зухвалий

              Оздобив  золотом  його…

              А  зараз  мовчки  всі  вдивлялись

               З  крутих  високих  берегів,

               І  без  надії  сподівались

               Живими  бачити  своїх.

               Враз  все  ожило,  тиша  зникла

               І  он  з-за  рогу  вдалині,

               Розрізуючи  воду  звикло,

               На  плесо  випливли  човни.

               Та   ось  до  берега  крутого

               Прибились  лодії  бійців.

               Зійшов  дружинник  і  у  нього

               Був  княжий   щит  і  меч  в  руці.

               Запала  тиша,  боги  милі!

               І  було  чутно,  як  з  гори

               Урвалась  круча  і  по  хвилі

               Розплились  кола  по  воді.

               І  тільки  зойк  тужний  жіночий

               Метнувсь  до  неба  і  пропав.

               Гіркий, протяжливий,  болючий,

               Неначе  каменем  упав.

               Малушо,  бідна  сиротина!

               Чого  сумуєш,  душу  рвеш?

               Неначе  спіймана  пташина,

               Ти  вже  від  долі  не  втечеш!

 

                                  

                                        -5-

 

                А  після  смерті  Святослава

                 Русь  обхопив   страшний  розбрат.

                 Загомоніла  вся  держава:

                  «Забив  підступно  брата  брат!»

                 Князь  Ярополк  убив  Олега

                 І  вже  на  Новгород  ішов.

                 «Бач,  не  злякавсь  він  свого  бога,

                 Від  віри  батька  відійшов!

                 Напевно  бог  той  не  великий,

                 Не  те,  що  грізний  наш  Перун!» -

                 Отак  лунали  всюди  крики,

                 І  кобзарі  з  співочих  струн

                 Усе  розносили  світами.

                 Та  й  баламутивсь  простий  люд

                 І  всі  чекали,  і  гадали

                 Що  ці  події  принесуть?

                                       -6-

 

                  В  Малуші  серце  обірвалось,

                  Коли  старий  кобзар  замовк.

                  Аж  побіліла,  так  злякалась,

                  Що  йде  на  сина  Ярополк.

                  Та  й  полетіла  сизим  птахом

                  В  далекий  Новгород,  де  син.

                  «Не  встигну!»-  Серце  б'ється  з  жаху,

                  Біжить  крізь  доли  і  ліси.

                  Ось  вдалині   за  частоколом

                  Дахи  видніють.  А  вона

                  Безсило  впала. Тільки  кволо

                  Ледь  шепотіла:  «Йде  війна.»

                                        -7-

                   Зібрались,  радяться  бояри,

                   А  воєвода  своє  гне:

                   «Ми  тут  відіб'ємо   удари,

                   А  Володимир  хай  жене

                   До  шведів.  Звідти  допомогу

                   Варягів  сили  принесуть

                   І  Ярополку,  задля  бога,

                   Гарячу  голову  знесуть!»

                                        -8-

                   Страшна  війна!  Йде  брат  на  брата,

                   Князі  деруть  ту  славну  Русь.

                   І  стогне  край,  і  плаче  мати…

                   Чи  від  богів  люд  відвернувсь,

                   А  чи  богами  все  прокляте?

                   То  може  боги  ті  старі

                   Безсилі  вже  й  не  можуть  встати?..

                   Так!  Бог  новий  йшов  по  Землі!

                   Під  прапором  отого  Бога

                   Князь  Володимир  подолав

                   Розбрат,  війну.  Нову  дорогу

                   В  майбутнє  для  Русі  проклав.

                   Та  руський  люд  чужого  Бога,

                   Не  признавав,  і  не  приймав.

                   Старі  завіти  дуже  строго

                  

                     І  поважав,  й  оберігав.

                    А  князь  розгнівавсь  на  богів  тих.

                     Коли  з  зорею  день  вставав,

                    Він  грізно,  силою  людей  всіх

                    В  Дніпро  христитися   загнав.

                     І  плакав  нарід,  що  насильно

                     Князь  сплюндрував  богів  старих.

                     Малуша,  з  розпачу  за  сина,

                     На  себе  взяла  тяжкий  гріх.

                     І  з  кручі,  де  Дніпро  широкий

                     Свої  могутні  води  ніс,

                      Забута,  бідна,  одинока

                      З  сльозами  кинулася  вниз.

                       І  тільки  десь-то  на  кургані,

                       Де  Перун-камінь  спочивав

                       Там  ковила,   пливла  в  тумані,

                       І  одиноко  сич  кричав!


Додав: allagrabinska (21.05.2010) | Автор: © Алла Грабинська
 
Розміщено на сторінці: Збірки поезії, поеми, Історичні вірші

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2193 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Володимир, Княгиня Ольга, Князь Святослав, Малуша-ключниця

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 Did • 18:20, 21.05.2010 [Лінк на твір]
Об'ємна, грунтовна робота. Добре знаєте історію, пані Алло. Цікаво було самому згадати про ті далекі часи. Коли глянув на обсяг твору, не думав, що дочитаю до кінця, а зараз не шкодую, що наважився це зробити. up yes
avatar
Дякую, Вікторе! Шкода, що прийшлося ділити поему на дві частини.Трохи завелика. А історію дійсно люблю...
avatar
3 Viktorivna • 21:48, 21.05.2010 [Лінк на твір]
Я теж прочитала увесь твір. Ще раз хочу подякувати за цікавий урок історії.
avatar
tongue
avatar
5 COCODE • 17:46, 22.05.2010 [Лінк на твір]
Прочитав. А хіба Малуша покінчила самогубством? Не памятаю цього моменту.
Ти молодчина. І робота хороша up respect respect


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz