Сльоза в молодім вині

Сльоза в молодім вині.

З її очей він пив солодкий нектар кохання і п*янів. Вона ж,як вихована панночка ,називала його на *ви*,поволі рвучи чоловіче серце,не залишаючи надії на порятунок.

Він. – Тобі не хочеться йти від мене?

Вона. – Ні,але я мушу.(тихо зітхає)

Він. – Чому так сумно?

Вона. – Не знаю.(здвигує плечима)

Він. – Можливо,ти чогось не доказуєш?

Вона. – Можливо.

Він. – То,що трапилось?Скажи і я оте *можливо*розчавлю,як дощового черв*яка,що лізе по дорозі і сам не знає куди.

Вона. –Я боюсь говорити ,бо мені перед власним сумлінням буде ніяково.

Він. – То дивись мені в очі і подумки говори. Я почую. Адже є підсвідомий рівень.

Вона. – Так,мабуть,це краще ніж…

Він. – Іди сядь поряд. Я пригорну тебе,як дитину. Хоча…

Вона. — Ви хотіли сказати,що я дитина і є?Якщо для батьків,то ви маєте рацію,а стосовно вас,--трішки помовчала,--я доросла,-- швидко вимовила останнє слово і замовкла.

Він. – Але ж твої батьки такі,як мої діти . І зрештою…

Вона не дозволила  договорити,  торкнувшись гарячою долонькою його зашкарублих губ.

Вона. – Мені не хочеться йти від вас. І літа – не завада. Знаходячись поряд я відчуваю спокій і затишок. Коли торкаюсь ваших рук з душі зникає тривога.

Мені ,чомусь,завжди хочеться скрутитись клубочком у ваших теплих долонях і ніжитися в них,мов киця на сонечку.

Він. Але ж це,на жаль,не можливо.

Вона. – Знаю. А ще я уявляю себе зернятком. А ви той грунт,в якому проросту і згодом заквітчаю вас.

Він.  – Тобі б вірші писати,а не…

Вона. –А не що?,--вхопилась в незакінчену думку чоловіка.

Він. – Та так,нічого,--він глянув їй у очі.

Вона. — Господи! Навіщо я вам все це говорю?

Він. – Ти вірно робиш. Говори, говори. Я ладен тебе слухати вічність. Твій голос знімає рутину буденності з моєї душі,очищає кров від песимізму і зневіри в самого себе. Я ладен виплекати із зерня радісну квіточку,що грітиме теплом і даруватиме мені радість існування на цій Землі.

   Вона схилила голову йому на плече,посміхнулася і закрила оченята.

Він. – Дозволь пригубити молоде вино,що так спокусливо виграє на нотках кохання.

  По його щоці,мов зіронька з неба,покотилась сльоза і впала ... На щастя.