Грицева п'ятниця

Грицева п'ятниця

Картина друга

 Хата пана Попенка. Довгий дерев’яний стіл. За ним лавка,на котрій сидить хазяїн і обідає. На столі сало,м’ясо,бутель з вином,на тарілочці,окремо,двоє яєць,які в цей момент він збирався з’їсти. Стукіт. Відкриваються двері. Першим заходить батько із малим сином. Слідом за ним і наші свати. Всі вітаються,вклонившись господареві.

Попенко. Ох,як вас багато. Ну,що цього разу в тебе, Пилипе, сталося?

Пилип. Та пішов до лісу,щоб гілок назбирати,а мене лісницюра ваш спіймав. То .що мені робити?

Попенко говорить,слухає і їсть аж за вухами лящить.Хлопець дивлячись на пана смикає батька за штани напівголоса говорить.

Син. Тату,тату і мені хочеться яйця…

Пилип. Ти ж бач ,синку,пан у нас не свиня,думаю всіх яєць не поїсть,то й тобі дасть.

Пан почувши таке перестав жувати. Підізвав малого вказівним пальцем правиці до себе і тикнув прохачеві яйце.

Син. Ось ,бачите,тату,який у нас пан добрий ,мов яйце.

Попенко. Ну йди і скажи лісникові,що я тебе милую.

Той вклонився господареві низенько і вийшов разом із сином.

Попенко. А вам чого молоді та гарні?

Степан. Ми пане Власе були за трьома морями-океанами і там вчули,що у вас є гарний товар. А в нас на нього є купець. Славний хлопець-молодець(Степан виштовхує Грицька наперед)

Попенко. Горпино! Явдохо! А йдіть - но сюди. Куди ви там заподілися?

   Жіночий голос із іншої кімнати.

Жіночий голос. Куди,куди. Тут ми ,ось.

Мати. Чули,чули. А чи не свати прийшли по нашу Явдосю?

Андрій. А наш парубок козак хоч куди: і дров нарубає і води принесе чи яблук нарвать…

Грицько.(задоволено) Ага,ага.

Степан  штовхає його тихо у спину,щоб той замовк.

Степан. Та й живе сам. А ви ,знаєте,як то одинокому. Ні обізватися до кого,ні приголубить. Ото ми і вирішили…

Попенко. Значить свататись прийшли?

Андрій. То виходить,що так.

   Явдоха тим часом стояла біля печі і не зводила погляду із Андрія. Грицько ж коли ті говорили привертав увагу дівчини  наяртаченим взуттям. То притупне,то виставить ногу на перід,то змінить позу ніг,але жодної уваги.

Андрій.А у вас дочка вже на виданні. Гарна ж яка.Добра буде пара нашому Грицьку.

Попенко. Ну то ,може,й до столу присядете?

Мати. Так,так.Коли є дівка у хаті,то завжди припрошують гостей сісти,кажуть. Щоб старости сідали.

Степан. Якщо вже й до столу,то ,мабуть,згода?

Грицько.(радісно) Гарбуз. гарбуз. гарбуз. Миленьке,золотеньке та смачненьке.

   Мати і дочка здивовано переглянулись. Явдоха покрутила вказівним пальцем біля скроні.

Мати. Та воно,кажуть люди,що наша Явдоха не вміє шити-прясти…

Степан. Так вона ще ж  молода.

Мати. Та і борщу до пуття не наварить…

Степан. Вийде заміж,то й навчиться.

Мати. А ще балакають,що не вміє й печі розтопити. Вони і померзнуть взимку.

Андрій. Так наш Грицько на цю справу мастак.

Попенко. А це не він бква часом Карпіів стіг сіна  поза минулого року за червоним півнем пустив ненароком?

Андрій. Та,пане Власе.щось ви говорите давнє.

Мати. А ще наша Явдося і на вечорниці не ходить,а якщо і піде,то  з неї і слова не видавиш.

Явдоха. Оце вже мамо брешуть ваші люди.

Попенко. А щоб ти скис. Щось ми забалакалися з вами.

   Пан відкриває вікно і кричить у двір.

Попенко. Архипе! Де ти там є? Запрягай коней. Їдемо до міста.

   Мати з дочкою виходять до іншої кімнати.

Свати переглянулись.

Андрій. То нам вже,мабуть,теж пора.(йдуть до дверей)

   Мати і Явдоха повертаються до світлиці. У дочки в руках здоровенний ,золотистий гарбуз.

Явдоха. А це тобі Грицю миленьке,золотеньке…

Мати. А як звариш – буде смачненьке. (мати і дочка  розсміялися.)

  Гриць взявши гарбуза опустив голову і поплентався з хати. Останнім виходив Андрій.

Явдоха підійшла до нього.

Явдоха. А за вечорниці не вір людям. Хочеш переконатися приходь до черемхи то і взнаєш (змовницьки прошепотіла і засміялася).

   Попенко,його дружина і дочка вийшли слідом за сватачами  аж на двір і зачинили за ними хвіртку.