І знову я, і знову я одна Сиджу на підвіконні свого дому, А ніч холодна, видно із вікна Лише зорю, що вже давно знайома. Не першу ніч не йде до мене сон Не може мозок вчасно відключитись І вже не б'ється серце в унісон, Хоч як би не хотілось йому битись. Не пам'ятаю, скільки я сиджу, Не відчуваю холоду страшного. І лиш зорі я тихо розкажу Про нього -милого й одного. Все почалось немов у дивнім сні - Побачила, почула, закохалась ... А відповідь була так твердо - НІ І у душі щось тихо обірвалось. Пройшов вже час, в душі повно ідей, Що може він дурненький схаменеться. Та мабуть той не з тих людей, Хто визнавши поразку повернеться. І ось я тут, а ніч вже відступає. Новому дню радіє вся земля. Журба, зоря, так тихо все зникає, А з ними зникну, мабуть, вже і я .... 29.01.10
Місцями ритм збивається,та загалом непогано.Зауваження,щодо "в душі повно ідей".Взагалі-то ідеї з"являються в роздумах,так би мовити,в голові.А в душі з"являються почуття.Подумайте,може варто замінити іншими словами.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
