сільська душа

СІЛЬСЬКА ДУША

Родилась ти, в обшарпаній хатині,

Світосяйна наче сонце всім у дар,

Зростала в злиднях ніби на чужині,

Біль в душі таїла від постійних чвар.

Добра й щира, із ласкою надмірна, ,

Душа завзята з милістю безкраю,

Прославлена навік до землі покірна,

Як теплий вогник у сільському краю.

Землицю рідну у плачі тяжкому ,

Здолавши тугу від лиха зберегла ,

Працею щоденно спинив судому ,

Невпинні сили на розквіт віддала.

З першою росою сільська правиця,

розчулена до сліз в ділах відвага

В золотім колоссі мов та живиця ,

Душа з піснями і краса й розвага.

Біду і злидні враз добром заслала,

Жебрацький слід на щастя замела,

Хліба щедротні до снопів зв’язала

І неньки рідній, на щастя віддала..