Ср, 06.11.2024, 17:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про Україну
 

Моя земля – це Україна!

Моя земля – це Україна!
Це стежка по якій ступаю я…
Це Чорне чи й Азовське море,
Карпати і Полісся, й шахтарів земля…
Крим і Поділля, і Волинь з Донбасом,
Долини квітів і Дніпрова течія…
Трембіта й загадкові косогори,
Стрімкі потоки, водопади і поля!

Моя земля – це Україна!
Це вишиванка, що веде в життя
Це – Батьківщина, колискова пісня…
Це рідний дім і вишня край села…
Батьківська ласка і турбота неньки,
Їх настанови, як до школи йшла…
Дитинство й казка, юність і тривога…
Вінок розмаю, що до церкви віднесла.

Моя земля – це Україна!
Це рідний дім, де затишок й сім’я.
Де завжди із любов’ю наші рідні.
Чекають, чи повернуся і я…
Це світ краси, історії й талантів,
Де славні лицарі – Сірко чи Кармелюк,
Мазепа, а чи й Сагайдачний
Життя віддали не для наших мук…

Моя земля – це Україна!
Це і бабуся, і маленьке дитинча,
Що в сповиточку чує рідну мову
І нею перші промовлятиме слова…
Це ті ж слова, що давнину глибоку,
Ще прабабусею наспівані колись
Це й ніжний шепіт почуттів коханих,
Що наче квітка від нектару налились…

Моя земля – це Україна!
Гомін полів, лісів і рік…
Переткана калиною, барвінком…
Вишневим цвітом і лелеки крик...
Веселка що завмерла в водопадах,
Скупавшись після нової грози…
Спів жайворонка, а чи соловейка
Як таїна ще ранньої пори…

Моя земля – це Україна!
Це не земля німих рабів!
А золотий запас народу
Душі, що не лякалась бід!
Не вмерла з голоду з розрухи
Хоч плакала засуджена не раз,
Та з попелу нетлінно повставала
Допоки дух її незламності не гас!

Моя земля – це Україна!
Це пісня щира, як молитви мить,
Бо зазвучить –здригнеться серце,
Підтримає, зігріє, захистить…
Ніхто не залишається байдужим,
Як тільки затремтить її струна
І скам’янілий забажає жити
Й свої, можливо, добавлятиме слова.

Моя земля – це Україна!
Нев’януча окраса для життя,
Духовність і культура зросту
Народного визнання й пізнання.
Супутниця з народження до смерті,
Порадниця у смутку і жалю,
Мій компас й провідник життєвий
Без неї просто я не проживу!

Моя земля – це Україна!
Це завжди рідна хоч й опалена земля…
Страждальниця пожеж і воєн,
Вона й сьогодні, як завжди, жива!
Відлунням давнім скроплена нещадно,
Середньовічним нападом чужинців
Протоптана, сплюндрована була…
Й пекельне полум’я Чорнобиля пройшла...

Моя земля – це Україна!
Задумуюсь над долею її,
Сягаю думкою в глибини
Тих давніх нелегких віків…
Так щиро співчуваю Ненці,
Омитій водами могутнього Дніпра,
Наділеній багатством сили,
Що наче птиця Фенікс ожила!

Моя земля – це Україна!
Чимало лиха часто бачила вона...
Напади злісні й орди половецьких,
Татар-монгольських завойовників пройшла,
Спливала кров’ю в Січі запорожців,
Як голос їх від болю затихав …
Вмивалась гірко і сльозами сиріт…
Коли фашистський чобіт їх потоптав…

Моя земля – це Україна!
Хто ще ходив незваний по землі?
І сотні міст і сіл палив безщадно,
Її понищив найцінніший цвіт?...
Та із пожару як вінок лазурний
Могутній Київ знову повставав,
Вкривався ніжно він каштанів цвітом
І ще сильнішим й дужчим став!

Моя земля – це Україна!
Невже цю землю можна не любить?
Людей її, що тут живуть щоденно
Чи на чужині, може, серце стукотить…
Любов не може бути бездіяльна,
То ж збережімо наші надбання,
Що вже ніхто не смів її топтати –
Моя ЗЕМЛЯ ЖИВА!

Додав: Lilafea (12.07.2011) | Автор: © Іванна Осос
 
Розміщено на сторінці: Вірші про Україну

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3492 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
1 Asedo1949 • 22:28, 14.07.2011 [Лінк на твір]
Славно, історично, патріотично. hands hands hands hands hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz