Так боляче, бо знову серце плаче Несамовитий біль пронизує усе… Комок, що в горлі не дає дихнути... У серце струмом чи ударом віддає… То тихо стисне як струна, що рветься Як полотно, розірване в шматки… Те, що було колись розбитим в клоччя Тепер в болючі уплелось рядки... Тендітна нитка рветься від напруги... Від тої сили й натиску буття, З яким вона тягатися не в змозі Хоча, можливо, й загартована життям! З яким вона тягатися не в силі, Бо лиш пекучіший душевний біль Ті "ниточки" неначе ніж чи стріли В душі безмовну залишають тінь… Безжалісно терзають плоть і розум, Бо ріжуть мовчки і думки і почуття Повільно, впевнено...жорстоко й безпощадно Не залишаючи і шансу для життя… Цей біль різкий, пекучий і нестерпний, А кожен подих як у вогняній печі... І навіть думка вже подразник болю Далекий подих місяця вночі... З легким потоком вітру в грудях Як лід пекельний та такий же біль У грудях холод закипає з жаром Дрібні крижини не розтопить він… Все ніби в кригу огорнеться знову, Опалим листям десь на дно душі… Та мимоволі навернулись сльози... Гарячі краплі забриніли у пітьмі… То болем ніжно обпікають щоки, То підборіддям стрімко котяться униз … І завершають шлях підступний, Там, де родився цей пекельний гнів, Де серце стуком все гучніше сповіщає... Що новий розгоряється в нім біль… Сльозинка кожна наче відчуває, Що зародилася від болю у груді Тому туди так стрімко поспішає Щоб не пошкодив він тендітної душі… До краплі, крапля, не звернувши з шляху Як оберіг, що поспішає на пожар, Бо саме так ридає серце І потопає і своїх сльозах… Так жалібно благає про спасіння, Але ніхто не чує... всім пусте ... Ніхто не бачить душу, як оправу... Ніхто чужого болю не несе… Мана, обман чи може від емоцій Та не буває болю просто так… Там в глибині, далеко й міцно Душа тремтить як дикий птах… Це не можливо видалити звідти Й брехня що час лікує все... Проходить час та біль горить як факел Як розгорівся у той самий день… Його , можливо, в душу огорнувши спритно, Я приховаю від чужих очей Та він живий, болючий і нестерпний, Бо раз й назавжди вирвався з грудей…
ПАНІ АННА. ХОЧУ ВАШЕ СЕРЦЕ ЗВЕСИЛИТЬ І ПОСЛАТИ СВОЇ ЩИРІ.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
