Музі
Заціпеніла музо, в інеї душа. Як ти - і я, у платтячку на кризі... Промерзлий час ніяк не поспіша Дихнути у лице ласкавим бризом.
Мов хтось урочить: руш цю душу, край! Вже серце чорним згустком запеклося, Тільки вуста собі сміються й край Знайомим про "булося і жилося"...
Відтань же, музо, прошу,
відійди, Ніщо не владне, а без тебе - гину! Позви в осінні краплені сади, Мене без тебе, - чуєш? - півлюдини...
|