|
|
|
(оксюморон для Талі)
Дорогою-доріг, я вознесусь униз.
Пекельний янгол, люципер із Раю.
Гріхів цноту́, мов одиночок зграю,
У Волі клітку відішлю поблиз.
|
|
поезія моралі - не закон,
мораль закону- не людські права,
як білий сніг, що не трава,
а усмішка- лиш обрис губ,
то - не любов, не почуття непересічне,
мораль й релігії - не вічні,
а вічний Бог - та Сила Незміренна,
якою є ще таїна священна,
яку або обожнюють, або паплюжать,
підло регочучи у вічі простаку,
який був добрим, а добренькі - злими,
даремно він вітався з ними,
даремно вірив у їх щиру віру...
обман і підступ, тi- не мають міри,
а мозк клітини не збагне Все-Світ,
мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ.
кохання - безморальне і приємне,
а строга віра- сум і само- нелюбов-
і так ото століття плинуть знов,
ідуть у дим поезії й молитви,
і далі гинуть вірні в битвах і без битви,
возносяться особи на посади,
додолу падають безсрібники
без ради...
скажіть, чого заради?
Іван Петришин
|
|
Німотний крик живезного мерця
Набатом тиші опромінив ніч.
Гаданий сполох ублажив серця,
У далечінь втікаючи навстріч.
|
|
Йдеться про неприпустимість недооцінювання
|
|
Поєднання природи і почуттів.
|
|
Правда, Пані Катерино.
З москалями так і є.
|
|
З любов'ю до жыночок
| сторінка: Жінка - ...
| АВТОР ТВОРУ:
Любомир Гардецький
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
elgard7
|
Дата: 05.12.2014
|
|
|
Патріотичні вірші
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Любомир Гардецький
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
elgard7
|
Дата: 05.12.2014
|
|
|
Стікає небо в брудні калюжі,
Намокли клена рамена дужі
Попід горою.
|
|
Вірш про розбиті серця. Суть втому, що є люди, які втрачаючи лише розуміють ціну кохання.
Перша публікація січень 2011 року.
|
|
Львів пам'ятає кохання. І головні герої мого вірша, я впевнений, все таки зустрілись.
Перша публікація жовтень 2011 року.
|
|
Я так люблю руки твоєї дотик....
|
|
чорні перлини і жовті, і білі-
всі- на коралях країни орлів,
хтось ті перлини любити зумів,
хтось- зненавидів,
а хтось- не схотів
у водах вічності,
у хвилях снів,
між ночей тихих
і зореднів.
хтось вишивав,
хтось різьбив,
а хтось плів
плетиво зір
і далеких світів-
хто, як жадав і умів-
у струнах кобз
і у піснях без слів,
у рушниках
і килимах барвистих,
у мережавому сні сніголистів,
у зорепадах обіцяних щасть-
все верхо-вид- яка випаде масть.
Іван Петришин
|
|
Послухавши путінську промову, склався ось цей вірш
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Наталя Буняк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Таля
|
Дата: 04.12.2014
|
|
|
Йдеться про майже неймовірне
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
