|
|
|
Якщо коханням не займатись, то воно займеться тобою))
Мої емоції після ночі з коханою.
9.12.2014
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Олесь Розхристана Душа
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
oles
|
Дата: 08.12.2014
|
|
|
Йдеться про одну з найнебезпечніших пандемій ("русский мир" називається)
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Володимир Миколайович Книр
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
ВолодимирК
|
Дата: 08.12.2014
|
|
|
Ти не шукай мене сьогодні
і дзвони тепер дарма,
піду і буду на природі,
подумаю про все сама...
|
|
На землях предків, над Сяном
Тихо, як сотні років тому.
|
|
Майдан – це правда
Революція – життя
У боротьбі – перемагати
Така у правди є мета
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 08.12.2014
|
|
|
Життям рушить пульсація сердець,
Скеровують емоції й кохання,
З небес пильнує Зоряний Отець…
Що здійснює підвладних сподівання.
|
|
Виходжу на арену знов і знов…
Щоб вдовольнити натовпу жагу,
В пісок свою й чужу зливаю кров,
Шинкую плоті на м’ясне рагу.
|
|
Коли почуття уже вбиті,
Вірші не такі оксамитні...
|
|
Не по кишені те, чим володію.
|
|
Майдан – це правда
Революція – життя
У боротьбі – перемагати
Така у правди є мета
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Іван Українець
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
karas
|
Дата: 07.12.2014
|
|
|
(оксюморон для Талі)
Дорогою-доріг, я вознесусь униз.
Пекельний янгол, люципер із Раю.
Гріхів цноту́, мов одиночок зграю,
У Волі клітку відішлю поблиз.
|
|
поезія моралі - не закон,
мораль закону- не людські права,
як білий сніг, що не трава,
а усмішка- лиш обрис губ,
то - не любов, не почуття непересічне,
мораль й релігії - не вічні,
а вічний Бог - та Сила Незміренна,
якою є ще таїна священна,
яку або обожнюють, або паплюжать,
підло регочучи у вічі простаку,
який був добрим, а добренькі - злими,
даремно він вітався з ними,
даремно вірив у їх щиру віру...
обман і підступ, тi- не мають міри,
а мозк клітини не збагне Все-Світ,
мільйон мільярдів зим, безвір'я й літ.
кохання - безморальне і приємне,
а строга віра- сум і само- нелюбов-
і так ото століття плинуть знов,
ідуть у дим поезії й молитви,
і далі гинуть вірні в битвах і без битви,
возносяться особи на посади,
додолу падають безсрібники
без ради...
скажіть, чого заради?
Іван Петришин
|
|
Німотний крик живезного мерця
Набатом тиші опромінив ніч.
Гаданий сполох ублажив серця,
У далечінь втікаючи навстріч.
|
|
Йдеться про неприпустимість недооцінювання
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
