Як синочка мати на війну рядила,
То Святого Бога доленьки просила:
- Боже, тя благаю збережи дитину,
Ревно захисти го в нещасну годину!
Вишиту надіну на сина сорочку,
Вимию голівку, та й по волосочку,
Щоби ангелочки його обіймали,
Щоби мого сина кулі не чіпали.
Вишиту, в кишеню, покладу хустину,
Щоб обороняла на війні дитину,
А в куточок хустки грудочку землиці,
Щоби не попався бранцем до темниці.
Боже, дай синочку мужності й відваги,
Щоби серед хлопців добився поваги.
Божим словом, сину, тя благословляю,
Бо тебе й Країну Богу довіряю!!!
Цікаво, чого Ви,п.Ірино, так здивовані? Це жива народна мова. Вам не приходилось читати віршів, чи прози з вкрапленням місцевих діалектів, тим більше, що вони для всіх зрозумілі, адже Ви прекрасно розібралися. Дякую!
Щира і прониклива молитва матері і жінки! Як цим не захоплюватись чи не пишатись?З таких джерел , власне кажучи, і починається ріка поезії. Зворушений. Пломінь.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
