Обличчя в сизім неба полині,
Достойне Мікеланджело обличчя,
Срібляться скроні, мариться мені,
Забути просить. Поманити кличе. Розк1шн1 виноградники, сади,
Червоні маки і поля зелені,
Флоренція, зве Арно* до води,
Думки пливуть, бентегою краплені. Давиде* мій, проси і клич мене,
Геть розжени ті хмари різномасті,
Життя мине, й любов мине,
Та наша мить руки достойна Майстра... Давид* - скульптура Мікеланджело, незмінний ідеал чоловічої краси.
Арно* - річка в Флоренції
| 
та
у Вас 
1
