У чоботях ходить місяць
На підошвах – два крила
За плечима носить сонце
Говорив йому: «не бійся
Сядемо десь на сторонці
Відпочинемо, й хандра
Відійде утихомирся».
Сонце слухать не хотіло
Пропекло в мішку дірки
Впікся місяць – нішу кинув
Обкришилось сонця тіло
І посипались в хмарину
Скалками у тьму зірки
І засяяли так мило.
Ніч сказала грізно сину:
«Позбирай зірки усі
Пилу дня мені не треба».
З того часу безупинно
Ще крім сонця носить небом
Місяць збирані вогні
Та мішок його дірявий -
…………..під вагою дивним чином
……………………знову губляться зірки.
| 
та
у Вас 
1
