Крилатий, волохатий та масляний (народна казка, перекладена на вiршi)
Крилатий, волохатий та масляний
(народна казка, перекладена на вiршi)
На лісовій галявинці, В теплесенькій хатинці, Жили собі три братики - Щирі українці. Їх було звати: Мишок Волохатий, Крилатий Горобець, Та Масляний Млинець. Жили вони, поживали, Пісеньки разом співали, Роботу кожен свою мав, Та й іншому допомагав.
Горобець приносив їжу, Мишеня дрова рубало, А Млинець удома поравсь – Завжди кашу й борщ наварить. Буває, сядуть всі до столу, І не нахваляться ніколи. Говорить Горобець помірно: "До чого ж борщ смачний та жирний!" Відповіда йому Млинець: "Це ж я старався, молодець! Занурюсь в горщик боком Я масляним своїм - Тоді відразу стане борщ Жирненьким і смачним ." Говорить слідом Мишок стишка: "Адже я теж нічим не гірший! Я дров із лісу навезу, Дрібненько в кучку нагризу, У пічку накидаю – От і вогонь палає! Як добре я з цим справлюся, Так добра й каша звариться ."
А Горобець крильми махає, І знову друзям промовляє: - Та що казати, от мені Так взагалі нема ціни – Як назбираю вам грибів, Як попритягую бобів! У мене праця найскладніша в світі - Лиш завдяки мені ви завжди ситі!
Отак жили вони, хвалились, Не ображались, не сварились.
Та от замисливсь Горобець: "Ні, так неможна! Все! Кінець! По лісу цілий день літаю, Збиваю ніжки, крильця все тріпаю. Я більш за всіх працюю, Двох ледарів годую!"
Наступний день по-іншому почався – Удома Горобець рубать дрова зостався. Млинець пішов до лісу полювати, А Мишеня лишилось страви готувати.
Ось котиться собі доріжкою Млинець Поміж кущами в лісі навпростець. Аж раптом хап з кущів лиса, І зуби в бік Млинцю вгриза. Він ледве вирвавсь, ледве втік! Лисиця відкусила бік. Прибіг млинець додому, Не може заспокоїться, Як гляне на подвір'я: "Ой лишенько! Що коїться?" Мишко став борщ варити, Чого не покладе, А борщ усе не жирний, не добрий, Щось не те! Згадав же волохатий слова тоді млинця, От і стрибнув у горщик – Спина зварилась вся. Обпатравсь, обшмугався, І кожушок обліз, Сидить, дрижить на лаві, Не може втримать сліз.
А Горобець тим часом Дрова в дворі носив. "От легкотня!" подумав, І сам собі зрадів. Але почав дрова клювать, На щепочки ламать, Клював, клював, Та й дзьоб зламав, І став він горювать. Сидить на призьбі, не встає, І лише гірко сльози ллє.
Прибіг Млинець додому, й бачить: Горобчик клюв зламав, та й плаче, На лаві в хаті сльози ллє Мишок, Він обпалив свій сірий кожушок.
Тоді Млинець і каже: "Отак буває завжди, Коли один на одного киває, Робити свого діла не бажає."
І Горобцю від того соромно так стало, Що аж забився він в куток під лаву.
Ну що, робити нічого, Отож погорювали, І як раніш, по-старому Знов жить вони почали.
Вже кожен справу знав свою: Горобчик носить їжу, Мишок дрова руба, Млинець – Борщ варить, й кашу свіжу.
І починають вони так Свій кожний Божий ранок,
Тож відновились в їх сім'ї Добробут і порядок. 2008 р.
цікаво , а коментарі чомусь забули написати ... ось як люди часто забувають чи не бачать ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")