Допоки тут – хай в серці твому квітне
Любов ясна, що стане ліком світу...
( Н. Крісман)
Допоки ми тут- під сітчаткою Божого Ока
із поглядом світлим, овиті любов"ю з висот,-
пильнуймо осердя душі і незримого крока,
шануймо духовне зернятко Творцевих красот.
Виточуймо Рай у рел"єфі натхненного слова
різцями кристальної думки - і будемо жить
стежою отою, що барвами вся кольорова,-
аби лиш не сіра, і лиш би - не згубная сить,
що виїсть нутро і залиє до денця ропою-
тоді уже дибай сліпою душею на прю.
Мій, Татко Небесний, тримай мене сильно рукою
якщо, яk Tомa я в зневірі раптово умру.
Ще б тільки не стати на балку хитку і непевну,
і не промовчати собою у світобою.
Між чорним і білим усі балансуєм, - напевно...
ні, знаю я точно: є вибір і воля, і лю...
Бо в цій мережі, перевузленій, світських законів
важливо в собі незатерти високий акорд
подібний на Стусове "МУШУ!", "триматись доскону!",
Допоки ми тут ще - гартуймо у Світло свій Код!
| 
у Вас 
0
