Посеред поля, чорним смутком оповитая, Хиталася калина вдалині. Там сивим інеєм, як перлами покритая, Ронила вона ягоди рясні. Вони червоні, наче кровію напоєні, Із болем тяжко падали до ніг. Ти свою душу чисту, упокорену У цьому світі, сину мій, зберіг? Чи він лукавий, злобою наситившись, Тебе, мій любий, не зажер бува? Посеред трупів для життя залишившись Чи ти згадаєш мамині слова? „Не прагни слави, сину мій, і почесті, Не обирай для щастя марноти, А бережи любов у непорочності І краплю горя в морі доброти. Не пожадай чужої честі-гідності, Не перетни болючої межі, Бо сльози людські приведуть до бідності. Не в статках бідності, не в златі, а в душі!” Я відпускаю з болем мужа гідного, Щоб мандрував далекими світами, Я ж йтиму слідом сина свого рідного З тривогою, любов’ю й молитвами!!!
"Не прагни слави, сину мій, і почесті, Не обирай для щастя марноти, А бережи любов у непорочності І краплю горя в морі доброти. Не пожадай чужої честі-гідності, Не перетни болючої межі, Бо сльози людські приведуть до бідності. Не в статках бідності, не в златі, а в душі!"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
