Коментувати також можна з та

Пт, 26.04.2024, 14:35
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1019]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [133]
Аудіовірші [49]
Українцям [2669]
Вірш-пісня [542]
Вірші про Україну [1478]
Вірші про рідний край [806]
Вірші про мову [213]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [106]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [997]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [661]
Вірші про чоловіків [110]
Вірші про військових, армію [210]
Вірші про Перемогу, війну [410]
Вірші про кохання [3366]
Вірші про друзів [713]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [333]
Вірші про дитинство [321]
Вірші про навчання [58]
Вірші про професію [82]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [705]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1218]
Вірш-тост, вірш-привітання [114]
Для мене поезія - це [191]
Поети [272]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [290]
Щастя - ... [597]
Жінка - ... [260]
Життя... [4422]
Філософам [1294]
Громадянину [865]
Метафізика [154]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

чи справді всі чекають так овацій?

чи справді всі чекають так овацій?
від кого? від отих, що там сидять?
та то ж- актори-лицеміри,
які театр зробили з віри:
угору - оці, руці- перед себе,
та їм вистав достатньо і без тебе,
вони все марять мати королівства,
а, той бридкий фінал, зготовано для тебе,
бо їм здається, що вони - пани та вічні,
і до інтриг-пліток вони ж-бо звичні,
то ж і трагедіями їх не залякати-
вони- то коло вищого відбору,
яке не втратило ще договору
із відьмами місцевого кагалу.
вони- у кріслах, і чекають балу,
щоб, як в Парижах та в Лондинах.
пробачте, та поет- також людина!

 Іван Петришин, ААП, Асоц. Авторів

Додав: ivanpetryshyn (28.06.2015) | Автор: © ivan petryshyn
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Філософам

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1241 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): театр життя

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
avatar
0
1 Лілія • 08:51, 28.06.2015 [Лінк на твір]
Сумний фінал і нам не до душі,
Але ж глядач - це наші кревні діти,
Коли скандали дойдуть до межі,
То їм на нас і нічого глядіти.

Коли вони в один прекрасний час
Обом із дикістю скажуть лиш слово,
Бо їм тепер так  соромно за нас,
Що назавжди відмовитись готові.

Невже із них пізніше вийдуть люди?
Бо що не день скандальна п’єса й гра,
Фатальні ролі і слова облуди,
Одна лиш пісня та і ця – стара.

І не чекати нам мабуть овацій
Від рідного, близького глядача
Не скажуть:  «тато й мама, ви – найкращі»,
А тільки роль тирана й палача.
avatar
0
2 ivanpetryshyn • 16:25, 28.06.2015 [Лінк на твір]
чи до душі, чи, може, ні-
кіно- в театрі, а театр- в "кіні",
те, що з початком, має і кінець-
бо простір й час обмежені Землею,
для нас позичили хвилини у Бореїв,
години- у дощів, роки- у сонця,
і, якби ти не витягав Веретено Часів,
ніхто Нить Віку довшою зробить не вмів-
вона- не еластична, рветься просто,
її вкорочує і подув вітру,
чи одягаєш ти Чалму чи Мітру-
усе одно, вона розтає в синяві,
вона зіллється з масою Сторіч,
і лиш, на мить, ти будеш віч-на-віч
із Часодержцем, що тобі всміхнеться,
подумаєш, що це- кіно, що і воно минеться,
а буде це твоя остання роль,
останній вихід до своїх сусідів...
а, ти Актора нині десь не видів?
пішов актор до полум'яних зір:
зійшов до Гір, або пішов у Бір-
не віриш? перевір.
о, глядачі - то діти? - кажеш Зоревидцю?
так, вготували ми для них Вертеп,
і міні-п'єски, чим частували й нас,
поняття про Добро, про Щастя, про Парнас,
і про Олімп, Ґеґланю і Ягу,
про Пристрасть і пекучую Жагу,
про все те, що дали і нам-
погане й добре- гірч і мед,
про Кривду й Правду, й Справедливість,
про Випадкове і про Диво,
про Гарне і Потворне, Правду й Лжу,
про, що Час летить, а я лише біжу
за Маревом обіцяним Любові,
і падаю в болото, де Корова
Часів і Ширі шкандибала тихо,
а, там - жде Пек і Лихо,
яке ти мусиш змінити на Талан,
бо як не зміниш, борсатимешся в багні,
і бачитимеш Маяччя вогні.
порви нещастя нитку, виплети нову,
зроби із неї титяву,
націль свій лук
на вісників Неправди,
їх подолаєш- Радість повернеться,
триниття Парок не завжди снується
так, як ти хочеш, бо ткачів багато,
багато й ницих, що грають ролі брата,
або сестер, або незмінних друзів,
плекаючи, насправді, змій-отрути-
будь пильним: їх не видно і не чути-
вони й нащадкам вже готують п'єси,
і пастки, і варять зло-зілля,
і Пек з Недолею гуляють вже весілля,
щоб дати світові новеньких пекенят,
щоб все змінити на свій лад,
Сварки- їх кращі лицедії,
які найняв сусід для дії,
щоб Самолюбству переплутать Мрії,
щоб показати ниць місцевих брехунів,
щоб показати, що затійник сварок- просто "ніц",
дурне лоша без поводів і "ліц".
тоді, розігрується карта "ти-ніхто!",
і "так всі роблять", і "до мене не
мішайся",
"до міїх друзів - не ходи і не дзвони!",
бо "хочу так, бо так хотять вони",
і " в мене тут нема вини!",
"себе вини!" -
не треба і війни!
усе це- складно, та занадто просто-
нема Любові і нема Поваги,
бо міряти їх стали срібло-злотом,
щоб впасти у нове болото!
о Сором? той очей не виїсть,
бо він - не дим, він - плетиво інтриг,
і, скільки б Зло не прочитало книг,
воно побачить тільки лиш валюту,
його девіз то - "мати!", а не "бути!",
тіка брехун від полину та рути,
й, глитає, вперто, Підлості андрути.
чи вийдуть Люди із Дітей, чи ні?
та ми ж для них Театр відбудували,
й Кіно, і Танце-дром,
ми- у війні
самі з собою- казав колись Премудрий Ром,
ми все примножували й додавали,
тримали на прийдешнє, аж,
як виявилося, то все- проєкти Саж,
простий масаж
голів й мізків невмілих,
для нас все чорне було білим,
а усе біле було чорним-
то чом чекаємо реальних?
після ремонтів капітальних
і швів, і процедур всіх госпітальних,
усім потрібен ще один ремонт.
усім - угору! на - Бель Монт!
овації - то тільки руко-плескіт,
а рідні ті, хто кидає в сміття,
якщо погана п'єса й ролі- прикидання,
то дайте відповідь на це питання:
" нащо було те обзивання?
той скандалізм? ті міні-сцени?
ті крики, лайка та образи?"...
хтось тихо робить десь намази,
хтось молиться в пусте повітря,
чекаючи на довголіття,
бо думає, що він - правий:
хороший, ніжний і живий,
а іншому- пора піти
у жебри, в Тартар чи світи.
не любимо ми Правди,
але Правди ждемо,
бо думаємо, що вона - за нас,
що закупили ми Олімп й Парнас,
і, навіть, майже Вирій,
ми мислимо, що ми є люди,
а, для других людей, ми- звірі!
ні, ніжна квітка не чека тирана,
вона не хоче в глечик із водою,
бо та вода- життя омана,
розмова із самим собою.
avatar
0
3 ivanpetryshyn • 16:34, 28.06.2015 [Лінк на твір]
палач то той, хто убива життя,
хто вершить правосуддя неправдивих,
а творимо ми їх самі в уяві,
а, потім, їх приводимо на світ,
бо хочемо купатись в щасті-славі,
не поважаючи нікого окрім себе,
і думаємо, що для нас лиш- Небо,
а решта- то сміття, нелюди,
металобрухт: в - смітник! на злам!
Достоїнство судилось тільки нам!
ми заслужили. а, отой, то -ні!
ми- проти рабства в ярмовій війні.
бо ми тут- хтось: будинки, гроші й гроші...
у нас є гроші, то тому ми і хороші,
а в нього, так, грошей нема.
що обіцяли в церкві, все забудь!
у нас, як в Лєніна, єсть інша путь:
брехать про інших і хвалитися собою-
ми- всі за рівність, у рабському двобої.
вчимо дітей неправди- хочемо добра,
тому Адам й зостався без ребра.
Ivan Petryshyn, AAP, AA
avatar
0
4 Лілія • 19:23, 28.06.2015 [Лінк на твір]
Багато слів про вічне, про добро,
Про славу, про будинки і про гроші,
Але засіяне у нас не те зерно.
Від чого ж це ми станемо хороші?

Ви так критично, як в  газетних шпальтах:
Усі негідні, зло,лише і все,
А як  же крізь незламний шар асфальту
Буває що троянда   проросте.

В нас все  плететься, вється за минулим,
Коли зривали купола  й хрести
А зараз тих же в церкву потягнуло.
А хто ж замученим казатиме прости?

Та й тих багатих в нас мала  частина,
Як капля в морі літнього дощу.
А що людина, бідна та людина,
Що ледь збирає гроші на їду?

Та знає:  хоч би як біда душила,
Не понадіється  на когось у житті,
Бо навіть тінь, що  власна за плечима
Лишає   митю нас у  темноті.

Але від того, що в них менше грошей,
Немає яхти, віллли і Мальдів,
Не значить, що ці   гірші чи  хороші,
Хоча не має того, що б  хотів.

Отож і їм лишається єдине,
А разом з ними,мабуть, і мені
Пишатись тим, що небо синє-синє
Належить нам  і тут й на  чужині.
avatar
0
7 ivanpetryshyn • 03:52, 30.06.2015 [Лінк на твір]
vides subter, si tibi placet!
avatar
-1
5 Лілія • 19:53, 28.06.2015 [Лінк на твір]
А знає  нащо міні-драми й сцени
Лише житття, як  автор всіх  ідей,
Бо  з української  сімейної арени
Щаслива  половина лиш сімей.

А решта грають, грають на два боки,
Бо зводить доля все чомусь не з тим
Для інших - сім'янин, актор нівроку,
До  дому прийде і вже новий грим.

Але щоб гра була не лицемірна
Й повтору все просив  дитячий  зал
Велика праця і любов  потрібна
Лише тоді щасливий жде фінал.
avatar
0
6 ivanpetryshyn • 03:51, 30.06.2015 [Лінк на твір]
ні, не слова, априклади дорослих,
суспільства справжнійінтерес до доль
зробити можуть ітіла, і душі рослі,
й навчити молодь, вчому їхня роль.
пуста балаканина провелике,
прекрасна демагогіячудес
молодь не змінює, несіє ані жито, ні овес...
я не писав, що всі-негідні,
ну, от, наприклад,хоч би ви-
так пишете, мовсе'стра рідна,
а мова - мов нагідкаміж трави.
отож бо є, що тойтроянди цвіт
не мав би жевріти зкамінної дороги,
а мав би він буяти наввесь світ
в саду чудесному,знімаючи тривоги.
а ружа та росте,чомусь, на каменищі,
ми кричимо: "одиво із чудес!"
небуло ратаря, щобцвіт зростить, де слід?
і виріс цвіт міжасфальтових бід?
ну, подивились всі, йпішли всі на обід,
а, завтра, пелюсткивпадуть додолу-
ніхто і не згадатроянди долю,
яка так рвалася наволу-
асфальт скував їїжиття,
та не до того- ми проюначе майбуття.
avatar
0
8 ivanpetryshyn • 03:54, 30.06.2015 [Лінк на твір]
хрести здирали,куполи - додолу:
такий був час-молились обабіч,
там ангели стоялипліч-о-пліч,
а надто-вчені ті немали й віч.
проблема не в хрестахі не в церквах:
вони були, і є, ібудуть,
якщо їх потребуютьлюди,
якщо в серцях- ілюдяність, і страх.
Бог дав, Він допомігщось зрозуміти,
але, на жаль, тихзвивин ще замало-
хтось любить гроші,хтось золото, хтось сало-
а от Людини у Христіне люблять-
що краще, що добріше-зразу гублять:
мовляв, будь хлопче,як усі,
бо так заведено умирі на Русі!
багато тих багатих, ачи - мало,
то - не важливо, боважлива єдність і повага,
а багатьох тороз'єднала брага,
або горілка, абоякась "водка"...
й куди важливіші є"шмотки"-
мені так добре, то й- дарма!
у нас єдиності нема.
у кого є достатки-той не кращий,
але отак-то думаєбідняк,
а, в кого є маєтки,каже, що бідняк- ледащо,
і зневажає вас ні защо,
хоча до тих жемолиться ікон.
багатий - герцог,бідний - лиш слуга,
їх не єднаєрайдуга-дуга.
сімейні неполадки -просто від зневаги:
від заздрості, відревнощів, брехні,
які настоюються накрутім вині,
на твердовірінедовірства й прикидання,
але роса холодна гинез рання,
і ницість вся стаєвідома всім,
якщо ми брешемо, топравди не просім!
колишній"хтось" стає 
"ніким",

бо брязкіт золотазакрив і очі й вуха-
а, далі - то сім'їрозруха,
бо маєш мати, щобибути "кимсь",
а, як не маєш - то тилише злидар,
або недоросток, чи"би’дляк".
в кінці-кінців, любовстає туманом,
бо, як насправді, тоїї й нема,
і, той, хто мислився,з початку, паном,
стає то божевільним,то дурним,
бо замок й авто нестоять за ним.
а всі науки, віра іморалі
оцінюються тільки якчисло,
і не важливо, якгребе весло,
важливо- скількиґрейцарів за нього,
хто його знав, хтозапитав у кого,
хто дав веслурекомендацію,
князь з Кюльна чи самграф із Лаціо.
 
Іван Петришин, ААП,АА
avatar
0
9 oduvan4ik • 15:29, 02.07.2015 [Лінк на твір]
Світ насправді дуже лицемірний... Сумно про актуальне.  91_smile-2 55555


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

karas: Ми різні люди , добрі й злі , та правда завжди головна в житті .

karas: Коли не ділимося добром приходить зло , але про це ми дуже часто забуваєм .


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz