За п’ятдесят… Уже назад… Вже скрип і стук усе частіше… Вже серце стукає невлад Із тим , що зору наймиліше. Які там букви на снігу, Коли давно забулись дати... Та ти розвіюєш нудьгу І заставляєш сподіватись.
Треба Вас, дядьку Вікторе, нам, "сайтівським дівчатам", брати в руки! Ми ж коло Вас упадаємо, ми ж коло Вас увиваємось, а Ви: "За п'ятдесят... Вже скрип і стук..." Он у Італії в такому віці тільки одружуватися думають, а Ви "скрипите"...
Що зробиш - різний рівень життя, різні можливості людей... Нехай із скрипом, але старі вітряки потроху крутяться. Просто сили вітру, часом, замало, щоб почати рух. Дякую, Світлано, за турботу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
Котів люблять тільки хороші люди!:)