Думав, все відтає, не відтало,
Спікся лиш, мов пиріг той на деці,
Доки долю мою пригортало
Літо в трави пожухлі на спеці.
Думав, все промине, не минуло,
Не струсилось, не впало, не зникло,
Серце тільки на хвильку заснуло,
Відвернулось, але не відвикло.
Думав, все відійде, не відходить,
Мов параліч розбив йому ноги,
Смуток тільки у душу приводить,
Ніби старця з чужої дороги.
Думав, часу вітри намітають
В душу нам забуття аж під стелю,
Ні, у згадки театри в’їжджають
Зі спектаклем прогірклого хмелю.
Безталанні театри в гастролі
Потикатись, я думав, не сміють,
Я ж не знав, що в душі грають ролі
Ті, що долі зіграти не вміють.
| 
та
у Вас 
0
