Рокоче матінка земля у попелі і димі, І потрясаються щораз пласти її родимі. Кипить огненна коломазь розжареної магми І не згасає гострий біль земної діафрагми.
Зростають нині на очах природні катаклізми І не далекий вже той час - появи атавізмів. Вулкани лоно рвуть землі, випльовують каміння, Але пророки нас давно взивали до терпіння.
Переродитись має світ і вийти із туману, Щоби позбутися тих бід, що сиплять сіль на рану. І хоч терпітиме земля від болю кожну днину З орбіти власної вона не зійде й на хвилину.
Усе вона переживе, усе перестраждає, Бо ради чого біль несе все відає і знає; Заради людства і життя, щасливих душ заради, Що наповнятимуть серця словами миру й правди.
І забуяє, зацвіте вона в річках і зворах, І людство вільно заживе на всіх її просторах. Настане мир і благодать під куполом Владики, І буде Бог для всіх один - Єдиний і Великий.
Земля пережила дуже багато катастроф. І, напевно, переживе й ще не одну.Все буде добре. Але не обовязково й не завжди. Буде, звісно, й погане. Але теж не обовязково й не завжди. Життя триває. І це головне. І для Бога, й для людей. Такі-от роздуми пливуть, пані Катерино, після Вашого вірша. І це свідчить, що добре таки є. І зараз теж.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
І БУДЕ БОГ ОДИН ДЛЯ ВСІХ-ЄДИНИЙ І ВЕЛИКИЙ ! ВІН завжди був один для всіх, жаль що ми це сприймаємо по різному. 
