зневажений життям
я хочу встати
до неба вороття
чомусь нема ,
ніч в напівснах
гай присмерковий
в пнях
ставок плюється
власним загниванням ,
свічадо ночі
люди пють ,
вже шерстю обросли
мов звірі ,
і гроші ріжуть людство :
окремо - тіло і душа
церковні віяла
загасять свічку.
навколо лише тіні голосні .
глибини дихають
сірчано гнівно ,
і тягнуть душі у земну глибінь
святково й урочисто.
написано року 2016
дня одинадцятого місяця восьмого
| 
у Вас 
0
