Поезіє, життя моїх емоцій
Поезіє! Життя моїх емоцій,
У барвах розмаїття перебіг,
І щастя тут, і біль на кожнім кроці,
Кровиця з ніг! Захований поріг!
Та я іду! В руках немов спасіння ,
Папір і вже надломане перо,
Кладу сюди душевні сподівання,
Тут плачу і радію заодно!
Найкращий друг! Не зрадить не покине !
Слова пливуть, в`яжу все у вінок.
Поезіє, з тобою не загину,
Немов вулкан, змиваєш біль думок!
Додав: Таля (15.07.2018)
| Автор: © Наталія Бунак
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1455 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині