НЕ ПИШЕТЬСЯЇ А СЕРЦЕ НИЄ

Не пишеться. Чому, яка причина?

Чи вмерла думка, а я ще живу?

А може це душевна хуртовина ,

Не взмозі вже зловить оту одну!

Вона одна здіймає бурі хвилі,

Що б'ють постійно в злічені роки.

ЇЇ шукаю в спогадах стокрилих,

Які творили сутність боротьби.

Бо що життя? Морські постійні хвилі,

То нагорі, то падають в глибінь ,

Вдаряють беріг, розбивають сили,

І знов розгін, і знову новий гін!

Ось так живу. Так в кожного буває,

Десь час пливе ,не всилі зупинить,

Зупинка близько, серце невгаває,

Так хочеться любити і творить!