Слово за словом кладу на папір, Вимальовую з них дива. Простір наповнив пташиний спів На мої, кохана, слова. Та сьогодні мене ти прости, Що наважився їх стерти. Месник божевільний самоти Вперше дав слову померти.
Мені перший стовпчик дуже сподобався. Багатообійцяючий. А от другий - ніби "втокмачує" фізією у асфальт... Віріант пана Віктора не поганий, але щось не примушує бриніти струни душі. Можливо досить "зализана" тема? А взагалі то хотів щоби у творі було оспівано не трагічне кохання, а красу природи, чи про красу поетичного слова, бо так гарно починалося: "Слово за слово кладу на папір Вимальовую дива..."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
