Слово за словом кладу на папір, Вимальовую з них дива. Простір наповнив пташиний спів На мої, кохана, слова. Та сьогодні мене ти прости, Що наважився їх стерти. Месник божевільний самоти Вперше дав слову померти.
Мені перший стовпчик дуже сподобався. Багатообійцяючий. А от другий - ніби "втокмачує" фізією у асфальт... Віріант пана Віктора не поганий, але щось не примушує бриніти струни душі. Можливо досить "зализана" тема? А взагалі то хотів щоби у творі було оспівано не трагічне кохання, а красу природи, чи про красу поетичного слова, бо так гарно починалося: "Слово за слово кладу на папір Вимальовую дива..."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Я Вам дуже вдячна, пані Таміло, за теплий відгук. Це дійсно трагічно. Про це писати дуже боляче. Але ми ПЕРЕМОЖЕМО! ***Бережіть себе. Бажаю добра і МИРУ! О
у Вас 
0
