Приснилося: удвох з тобою
Ідемо в наш осінній сад.
А там вирує листопад
І вабить дивною красою.
Прокинулася. Сліз потоки.
Ти десь далеко, на війні.
Там пекло в ці осінні дні.
А я гублю душевний спокій.
Чомусь згадалось, як ти радо
Садив дерева навесні.
Бентежливо було мені:
Улітку їх побило градом.
"Твій сад,- казала я,- морока."
А ти сміявся:"Буде рай.
Пахучих яблук урожай
Збиратимемо ми щороку."
Відтак пройшло багато часу.
Стоїть сумний, самотній сад.
Бреду я в ньому наугад,
Від злих думок немає спасу.
Але я не корюся лиху
І вірю, ти прийдЕш з війни.
Ми дочекаємось весни
І сад розквітне нам на втіху.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
