Ведучий: Зібрання чесних дів та їх мужів у лісі, у Карпатах Знайшло в собі бажання дійство показати Про сотворіння світу та людини в ньому Із знань виходячи, що їм відомі із писань.
Початок всьому був еони років тому, Але то був початок без кінця, Коли Єдина Форма існування В своєму диханні без подиху дрімала.
Як йдеться у Ріг Веді: «Хто знає звідки це творіння проявилось? Те,звідки виникла творіння велич усього? Створила його Воля, чи вона була в мовчанні? Величний ясновидець у вершині неба, Він знає, а може бути й так – чи знає він про це?»
Лише єдина форма існування, без часу, без обмежень, без причини, уві сні без сновидінь і без нічого, але перебуваючи у серці всього Де «темінь є і батько й мати, а син їх світла промінь. Ми все це думкою божественною назвемо.
І проявився Всесвіт в мить його творіння. З'явились сонми Богів, Ангелів, Архангелів Життя. Й створили Вони Всесвіт, виходячи з задумки Бога, В якому місцечко знайшлось і для людського життя.
І закрутилось Колесо Творіння У величі своїй, в своїй красі І в час четвертого з коліс, в той час, коли матерія вся затверділа І в ній забули всі хто вони є, Знайшлась особа, що була допитлива занадто, І заблукала в хащі Карпатських лісів, А якщо буквально - в хащі пошуків своїх.
Особа та теософом назвалась, Була надто розумна та трішечки нудна. шукала відповіді на свої питання, які вже не вміщались в голові.
Описувати ми не будемо причини цього, Лише на наслідки подивимось разом..
Бог: Послухайте мене, мої творіння. Скільки часу ми можемо в мовчанку грати із теософом отим? Знайдіть шляхи, що допоможуть скласти відповіді На його питання, бо розумом своїм Не може він збагнути величі Творіння Світу, Та що тут говорить про сотворіння світу, Не може навіть він збагнути те, які у слідства є причини, А хоче зразу Бога він пізнать, Ганьба.
Архангел Гавріїл: Давайте, Господи, будемо його навчати речам простим, які він зможе зрозуміти.
Архангел Рафаїл: А чи Ви бачили його упертість, з якою хоче він усе й одразу знать. Як може бути так? Без поступового навчання й росту в еволюції творіння Не може він одразу Богом стать.
Архангел Гавріїл: Господь! Йому надав Ти при створінні найбільший важіль у житті, Як тільки він захоче і завдяки його свободі волі, Він зможе все , А ми повинні всі йому допомогти .
Бог: Це правда є, але сьогодні ми аж ніяк не можемо Бажання всі його задовольнити, Того й гляди, не тільки землю, а все небо перетворить У стан війни, де ненависть живе. Посидить він хай в дитсадочку краще, Нема чого всі примхи нам його задовольнять.
Теософ ( виходить на сцену) О Господи, я зрозумів сьогодні вранці що усе навколо Живе в гармонії життя і в ньому Ти живеш. Лишень не можу зрозуміти я одного, Чому однакові в житті моменти визивають То радість, то нудьгу в мені. Коли сміятись хочу я одну хвилину, А в іншу можу навіть я сльозу пустить. (муз тема)
Нижче Я (кучерявий парик) Якщо знайде він відповідь на це питання, Куди ж подінусь я, де буду жить? Ну що він хоче цей теософ знати, Потрібно хід думок його змінить.
Теософ:
То добре, що виникає в мене це питання – Гармонії життя, Творіння Світ. Розумний певне я, знайшов ключі пізнання. Розкриється нарешті переді мною світ. (гордість розпирає)
Архангел Гавріїл: Господь, що робить той кудлатий, Чому людину зваблює зі шляху він. Не дай йому робити цього дійства. Зжени його із ангельських щаблів.
Бог: Не можу я зробити сьогодні дійства цього. Бо як людина зможе у житті своїм Навчитись розрізняти біле й чорне Якщо прибрать останнє із життя її.
Нижче Его: ( радісно, в сторону) Ця Новина є радістю для мене , Нарешті заживу я від душі Пізнаю всі я звабливі й чуттєві дійства, Що від людини йдуть в її житті.
Теософ:
Роздумуючи над пізнанням світу, Завжди перед очима вислів постає: «Людина, ти пізнай себе спочатку, Себе пізнавши, ти пізнаєш увесь світ». Знайти потрібно лиш шляхи для цього, Лиш напрямок думок, а врешті й дій.
Нижче Его: І знов він за своє: «пізнання світу». Що в ньому мені треба нарешті «зачепить»(іронічно), Щоб пробудити звіра знову, Та ще у радості століття хоч пожить?
Архангел Рафаїл: Ти бачиш? Знову він питання задає глибокі, А у житті своїм не робить нічого. Пішли до Бога, допоможе він нам зрозуміти Направлення думок теософа цього.
Архангел Гавриїл: Господь, прости нас ти за безпорадність Скажи нам, як теософа нам того зрозуміть. Хватається за все й одразу. Як нам думок його круговорот на мить хоч зупинить.
Бог: Не зможете зробить ви дійства цього, Не чує він сьогодні навіть голос мій Питаннями засипав знову, Він чує лише голос нижчий свій. Я думав хоч у горах відпочину Не буду слухати я вир його питань. Я думав, що хоч у цьому місці, На Карпатській полонині, Теософ зможе зупинить потік своїх думок. Як підказать йому, щоб сів собі тихенько на травичці І просто був «Я есмь». Надайте йому символи й підказки, Що допоможуть зрозуміти вмить.
Архангел Рафаїл: Добре Боже, підказки ми йому швидесенько знайдемо. (Звертається до А,Гавриїла) Давай мій друже вирішимо знову Які нам символи теософу надать.
Архангел Гавриїл: Чудово, тільки вчора я свідком був читанія його, Він розглядав у книжці символізми, Тому , можливо , зрозумів ключі Які ведуть до знань про світоустрій І вкажуть шлях йому пізнати світ.
Архангел Рафаїл: О, дивись, іде він лісом, милується його красою І до галявини прийде напевно він Давай ми символ мудрості йому пошлемо, І вкажемо на те, щоб у житті своїм Він зміг перетворити темінь в світло.
Григ(Муз.тема) Теософ: О Господи, зміюка проповзла травою, Гидота рідкісна, і де ти узялась? Злякати вмієш ти людину, І хто придумав з мудреців у світі, Що мудрість ти символізуєш у житті? Загадка, як для мене, Не раз в думках я задавався цим питанням, А відповідь й донині не знайшлась.
Архангел Рафаїл: (звертається до Гавриїла) Я ж бо казав тобі, що він не знає мови символізму І змія мудрості гидотою назвав.
Нижче Его: ( Непомітно ззаду обнімає) Він мій, він мій, страхи його аж надихають моє тіло.
Архангел Гавриїл: (Чухає потилицю) Нічого я не можу зрозуміти, і книги він читає, і Веди, і Пурани, Трактати філософськії ковтає цілий день. А мови символізму у природі він не бачить, потрібно зміни внести у наш план.
Архангел Рафаїл: Давай почнем навчати його йозі дії Цим допоможемо служіння шлях знайти йому. Тоді він зрозуміє , що для нього благотворно, розум має сильний,.(Забирає непомітно телефон у теософа )
Теософ: І де мій телефон, і що дружина скаже, «Поїхав у Карпати та й забув мене» Ой лишенько, новин не прочитаю, Що діється в країні, в світі, в дома? Потрібно бігти швидше у свій номер, В Петровича просити телефона, бо відчуваю, що Одрака, як приїду Швиденько зробить з мене певне «салтісона». (Йде зі сцени)
Архангел Гавриїл: (до Бога) О Господи, і знов не вийшло І символи послали ми йому І телефон згубив свій на поляні. Лиш розум більш скружили ми йому.
Бог: Ви, головне перебувайте у спокої, Бо бачу , що Творіння все моє Від виховання Вашого людини До бурі вже дійшло Сідайте двоє, думу будем думать.
Теософ; (емоційно) Усе удома добре, слава Богу, Вже можна в медитацію піти. О,Господи, благослови мене до цього, (заспокійливо) Надай мені спокійний стан душі. (Сідає в позу Лотоса)
Нижче Его: (Хитро крутячись по сцені і радіючи) О, зараз з ним я поспілкуюсь, Настала ця щаслива мить, скоріш введу його в оману, Мене він не впізнає, ніц. Життя я дам йому зазнати надлишково, В болото втопчу я його, та в твані оплету, Він в мене пройде жахи всі, всі адськії тортури, Відчує всю свою нікчемність, пустоту. Він буде пити й вдоволь не нап’ється, Він буде їсти, але насититись йому дарма.
Теософ: (неспокійно) Думки ніяк не можу заспокоїть. Здалеку я приїхав до Карпат. Знайти щоб відповідь на вічнії питання «Хто Я», «Де Я» На лоні полонин Карпатських, в піднебессі, В Просвітленні мені ніяк не відказать. (Емоційно з претензією) А що хотів би я в собі відкрити?
Нижче Его: Відкрий в собі таємну силу, Що є на небі й на землі. Роєм думок своїх оволодій, Тоді пізнаєш образ мій. А взагалі, тобі потрібно магом стати Щоб більше грошей заробляти.
Теософ: Ну і думки збираєш ти мені Ну годі , припини свої вже викрутаси, Шукай думки більш гармонійні, А магію направ на творчості потік. Я радий своїм тілом та душею Весь рік напружено творить. Але чи буде толк від цього? Що за основу мені положить?
Нижче Его: Тобі спочатку я рекомендую Свій час із «пользой» розписать. Твій розум, що ніяк ти досі не чіпав, Тобі на курсах логіки й аналізу розкриють. На них пройдеш ти дисципліну Відкриєш ти у себе в голові Як діляться місцями у картині Суб’єкт з об’єктом, Це не проблема, як на мене. А ось тоді філософи розкриють, Пояснять непогрішні, як ангели на небесах, Що було першим, потім другим, третім і так далі. Але, якщо пізнаєш навіть ти генезис першозданий Світобудови таємницю та речовини склад. Живу тканину не складеш ніколи, Підслухать прагнучи життя. Забувши хоть на мить І всі звязки порушив, Одушевляють що усе, Все розпадеться в мить твоє творіння, Без Вищих Розумів в житті.
Теософ: Нічого я не можу зрозуміти з всього цього. Які зв’язки, якась біліберда. Я хочу тебе заспокоїть, А ти мені аналіз розкрива.
Нижче Его: А поки з всіх твоїх думок не виник рій За метафізику візьмись мерщій. Надай ти глибину печатки у розквіті , Що не пізнається ніколи в світі.
Теософ: Мені не краще час від часу, ні, Неначе голова моя в вогні. Картинки, образи мій розум строчить, Мене напевно скоро заморочить.
Нижче Его: Пройти повинен кожен день ти «ретроспект» Лише тоді душа пошле тобі респект. Відкриє вмить перед тобою «фільму», Ти лиш дивись усе повільно, Аналізуй, шукай причину, І лиш тоді зупиниш карму. Коли ти в дійстві будеш воїн, А у душі – спокійний філін, Що лиш на дереві сидить, Та пісню клювом теребить.
Архангел Рафаїл: Господь, ти бачиш як теософа повчає його розум нижчий? Можливо, рацію він має, так?
Архангел Гавриїл: І не такий же цей кудлатий вже поганий, Давайте ще послухаєм його.
Бог: Здається він піднявся ще на одну сходинку пізнання, Нарешті вперше бачимо таке. Зробив він перший крок до мене, Але, якщо він бездуховний, То як піднявся, так він і впаде.
Муз.пауза.
Теософ: Як тільки заспокоїть розум хочу Мені повчання він свої торочить. Піди туди, сиди ось так, кругом і марш, Напевне зроблю скоро з себе фарш, І гострота життя, і щастя мить, Ніяк своїх думок не зупинить. Скажи, можливо медицину вивчу я, щоб зрозуміть нарешті «ХтоЯ?»
Нижче Его (Словами Мефистофеля з Гьоте Фауста)
Я видихаюся як педагог,( в сторону) Та перетворююся в чорта знову. (Далі звертається до теософа.) Сенс медицини є простим Її ідея узагальнена такою виглядає: Коли ти вивчиш все на світі, дійшовши до зірок, Все викинеш пізніше, як непотріб. Навіщо напрягаєш мозок свій? Ти навпростець валяй мерщій, Не зупиняй свій важкий поступ, Знайди лише зручную мить І будеш володіти тим, чим хочеш, Що тільки забажаєш у житті. Ти є струнким у всій своїй красі, Твій зір розсіяний, а вигляд є надмінним. Завжди найбільше люди вірять в того, Хто самовпевнено крокує по землі. (Далі ігриво) І жіночок знайдеш ти цілий жбан, Коли із уст твоїх надійде КОМПЛІМАН. Їх обмороки, ахи,охи, Недомогання та переполохи Ти вилікуєш не за страх, І всі вони в твоїх руках. Коли вивчаєш ти симптоми Рукою перевір, ух (виразно) серцеїд. Як швидко серденько її пульсує. Та як затягнутий корсет.
Теософ: Я зрозумів, тебе не зупинити. Просидів не одну годину я. На це не хватить певне дня. Розкрився ти у всій своїй красі. Коли на тебе дивляться усі. З тобою панькатись не буду я, Я перетворюю тебе в Не-Я.(Не-я втрачає свідомість, а теософ спить)
Муз . Пауза (Під музику Бог та Архангели прогулюються по сцені, підходять до НЯ та теософа, розглядаючи їх.) Бог: Ну накiнець зробив вiн перший крок, Наблизитися щоб до мене. Здається шлях розпiзнання вiдкрив, Та шлях, який веде до icтини в життi.
Архангел Рафаил: Можливо висновки вiн зробить з тих урокiв, Які надали ми йому .
Архангел Гавриил: В якийсь момент я вже подумав, Що працювали ми дарма. Але таки ми надихнули Його на шлях розпізнання. (Бог та Архангели повертаються на місце) Під музику.
Терсоф: Потрібно нам тепер подумати разом Про те, синхроністично що дається І телефон, змія та різкі зміни в напрямку думок Напевно щось несуть в собі, здається. Якийсь це знак, що лиш потрібно розгадать Людині, що почала зміни у собі, Що зрозуміла в певний час свого життя про те, Що світ змінити можна , лиш змінив себе.
НЯ. То правда, ти почни із себе Купи собі костюмчик іноземний, Прикид повинен бути якнайкращим, Тебе ж будуть по ньому зустрічать.
Теософ. Не те, не те, який прикид, це все лахміття Не з цього нам потрібно починать. Очищення думок, бажань, емоцій, Це перший крок, що далі ? Треба нам подумать.
Нижче я. Я знаю далі що потрібно «предпринять». Потрібно в лотосі сидіти, щоб аскеза вийшла. Знайди диванчик, ну , як виняток хай буде килимок, Сідай собі, відпочивай і ні про що не думай.
Теософ. Ти знову за своє, лиш думаєш про себе, Який диванчик? Який ще килимок? Людині абсолютно це не дасть нічого І знов її зачинить на замок. Потрібно інший метод нам шукати, Який дозволить все урівноважити в житті. Ми за основу принцип синтезу візьмемо, що всі теософи використовують в собі.
Нижче я. ( в сторону) Якщо зайде він так далеко в пошуці своїм, Що буду я робити, ким я буду керувати. Не можна допустити цього, ні. (Звертаючись до теософа) щось знову нам потрібно «переформатувати».
Теософ. Так, потрібно нову формулу відкрити, Знаходити у повсякденному житті шляхи, Що допоможуть віднайти нам камінь, Філософський, Думай швидше! ( Музична хвилинка) Нижче Я Несу, несу лопату я тобі, Будем каміння ми видобувати, Завод потрібно лише збудувати І будеш ти у золоті купатись, (Виразно та душевно) Алхімія краси.
Теософ. Ти зовсім з глузду з’їхав, Трактуєш все буквально ти. Яке ж поки що ти обмежене створіння, Що чуєш, бачиш – тим ти і живеш.
Архангел Рафаїл. Підказочку даємо ми з небес, Змінити лиш життя своє потрібно повсякденне. Лиш усвідомлене буття з любов’ю в серці І радісне, щасливе прийняття всього.
Теософ. О, щойно думка промайнула, Знаходить що підтвердження в житті, Духовність нам потрібно розкривати Й зробити це у повсякденному бутті.
НЯ, Це як, не знаю я такої сфери, Емоції, бажання- це моя стезя, А тут не можу бути я тобі в нагоді, Тут є щось інше, чого не знаю я.
Теософ. Невже забув, що совість у житті існує? Лиш рівень є у кожної людини свій, А також співчуття до болю іншої людини, Співрадість також є у категорії у цій. Такії якості ти також знайдеш у собі, Лише потрібно трішечки попрацювать. (Муз.пауза) Архангел Гавриїл. В людини у житті є необхідне все, Що допоможе істину відкрити. Читай книжки, порівнюй все, аналізуй І в серці відповідь шукай про все на світі. (Муз.пауза)
Теософ. Здається, знову думка промайнула, Що вказує на той великий шлях, Який пройти потрібно всьому людству, Що об’єднає кожного із нас.
Теософ: (Звертаючись до НЯ) Ти заспокойся, не нервуй так сильно, Знайдеш роботу ти і в іншому житті, Закон пульсації не дасть тобі відпочивати Ти допусти життя небесних сфер в собі. Це образно, якщо ж конкретно та логічно хочеш ти почути, Потрібно дещо нам з тобою уладнать, По-перше, ти відкинь всі догми, всі стереотипи І зрозумій нове завдання для себе, Що потребує вкрай важкої роботи, Яку і з легкістю зробити можеш ти. Життя своє потрібно так змінити, Що перетвориться воно в безмежжя чистих мрій. Щоб згодом зміг перетворити своє нижче тіло в слугу, в свяченого безмежжя Духу носія. І лиш тоді твій камінь діамант засяє, Коли він перетворить у безсмертя все, Коли відчує він в обмеженому безкінечне, І перетворить всю Сансару у Нірвани стан.
Але, якщо для себе тільки все це, це безглуздо. Ніколи ти не будеш з радістю в душі. Якщо хоча б одна сльоза буде у когось, Не будеш ти щасливим у житті.
НЯ, Я бачу, вибір є для мене невеликий – знов страждати, Від почуттів, бажань в житті своїм, Скажи мені де мудрості набратись? Щоби тобі допомогти в житті..
Теософ. (звертається до НЯ) Сідай же біля мене та повчайся (Дати муз паузу, на протязі якої НЯ копіює теософа, сідає в позу лотоса, декілька разів перевіряє, дивлячись на ньго)
Теософ. Знайшов,знайшов я принцип алхімічний, Що перетворить в аурум меркурій у житті моїм, що звільнить від води,землі, вогню й повітря І єдність усвідомить вмить усю. Але, здається, краще це зробить повільно, Щоб кожна мить була свідомою у єдності життя. Потрібно ж просто жити і радіти цьому, І в щасті обійняти увесь світ. Тоді , напевне, станеш ти світити Й запалювати радістю життя Свою рідню, дітей, батьків, все людство І зрозумієш єдність навіки. Тоді знайдеш ти найдорогоцінніше каміння, Що діамантом зветься, Ваджрою, дорогоцінний жезл, Яке любов’ю запалає, все в тобі освітить, З’єднає в чистоті, у променистості та повноті всю істину життя (Муз пауза)
Теософ: На цьому місці медитацію закінчити потрібно, Бо вже на лекцію потрібно нам іти,
(Теософ та НЯ заходять в лекційний зал, сідаючи поряд з глядачами )
Доброго дня, доброго дня. І тема лекції цікава, І школа літня добра, як завжди
Бог (Архангелам) Ось бачите, він може, як захоче, На запитання відповідь знайти.
(Звертаючись в зал) Людина, ти невпинна в пошуках своїх. Ти хочеш знати все, ти не відступиш від кордонів, що стримують тебе. Але, щоб вийти за кордони тії, Природу ти повинна всю свою змінить. Не можна, ступні залишаючи в болоті І нести весь тягар гріхів, до неба йти. Пройти шляхи очищення тобі потрібно Ємоцій та думок, безмежжя мрій. Створивши світ, Бог захотів його пізнати Через людину , як прообраз свій, І розум дав і дав свободу волі, Її очима став Він, надав їй все в житті.
І стала вона світ вивчати, планети, всесвіт, зорі , Думками створюючи у житті буття своє , Страждає там, де надто забагато хоче, І в щасті й радості живе,як просто вона є.
Відсутні межі для пізнання у житті людини Вона шліфує розум свій, як той алмаз, Виходить в космос, проникає у земні глибини, Знаходить часточки найменшого життя.
Пізнати єдність головна задача для людини, Вона штовхає все життя її, У пошуках священого дихання Їй розум розкрива, як квітку навесні.
Лише відкривши в собі вищу мудрість, Впустивши в повсякденний час свого життя її, Ти зможеш, до якоїсь міри, Наступної в градації своїй, Пізнати іншу сходинку Творіння, Що йдуть у безкінечності будівлі мрій.
Ця істина є абсолютна в тому, Що здатність сприйняття та пустота, Що сутність розуму нам розкривають - є єдині. А їх розділення приводить нас до того Що ми відділені від світу в невіданні своїм, Його таким ми чином пізнаємо, І крутим колесо життів своїх.
Розкриється ця правда лише тоді перед тобою, Коли духовність стане основою життя, Коли ти будеш жити і творити лиш для того, Щоб людство стало як єдиная сім’я.
Ведучий Сьогодні подивились ми виставу, В який теософ істину шукав. Знайшов чи ні? Питання риторичне, Напевно відповідь не знає він і сам.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 3085 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
