Осінньо на душі, її заносить листям, Ще трохи - й через край... Юніє травня день, Гойдається садів уквітчана колиска. В мені вже сніг іде. ...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде... Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі, І сніг, і сніг іде. Чому твоя любов немов несита рана, Непевна і терпка: загоїться? зведе?.. Немов оця весна, сліпуча і нерання. А сніг безжально йде. І клин куди не кинь, а в думці - на віки, та Для вічності смішна упевненість людей. Ген пелюсток вогонь - сторіночка відкрита. І сніг, і сніг іде. Тамара Ганенко
|