( з пожовклого зошита- виправлене з «улюцької» говірки на українську )
Коли сів на престолі Німецької держави Всі думали що прийшов і піде Не думали про болі І про роки неслави І що стільки народу пропаде
Тоді то у тридцятих Дав працю своїм людям А ті славили його в небеса Бо всі будуть багаті А грішних хай Бог судить Краще щоб ніколи не судив я
А близько сорокових У тодішній Європі Народи вже почули смак війни Збагнули колір крові В думках родився клопіт Вже пізно вже безсилими вони
Вже майже весь світ кривавить І брат іде на брата А все тому що то він за кермом Німецької держави Вільних народів катом Нині живуть ще люди які зовуть це сном... 1962р.
Ні. Не помиляєтесь. А я заходжу у старі, пожовклі зошити, в яких списував свої думки колись... Нині пробую виправляти, бо вони були писані мовою Надсяння, мовою рідного села. На скільки мені це вдається? читач скаже. Дякую Вам за слово. Будьмо. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
