Пн, 07.07.2025, 02:36
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1074]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [116]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4534]
Філософам [1315]
Громадянину [923]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Історичні вірші
 

Реквієм Чорнобилю

Хай скрегіт й плач стражденної землі
Досягне й хмар, і сонця, й неба, й Бога.
Хай пом’януться дні, коли діди
Наші топтали ті важкі дороги.
І скільки, наче масок, чорних плит!
Вони відчули усі біди долі
В нічному небі, де холодний вид
Бивсь в полум’ї чорнобильського болю.
Плач матері. Вогонь. Вогонь! І крик.
Крик не людський. Хоч його зодчі – люди.
Востаннє – спокій. І раптовий рик
Гарячих труб. І плач. І біль. Повсюди.
У вихорі радіаційних днів,
Які однаково холодні й мертві,
Земля скрегоче вже без сліз і слів,
Коли вже місяць досягає чверті.
Стоять забуто золоті сади
І вишні аж згинаються од цвіту…
Навіщо це? Не знищити біди,
Не засміються сосни, трави, діти.
За що це все? В сльозах мати-земля.
І квилить вишня тихо й журавлино.
Вона вже не почує солов’я,
І нікому зривати вже калину.
Але найважче – матері-землі
У стогоні тополі, як примари.
У неї – хустка трауру й журби –
Радіаційна чорна-чорна хмара.

Додав: olga14ua (09.01.2012) | Автор: © Я
 
Розміщено на сторінці: Історичні вірші, olga14ua

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 3144 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Вельми оковирно!  :hands: 

leskiv: Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.




     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz