Коментувати також можна з та

Ср, 26/06/19, 07:52
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [972]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [130]
Аудіовірші [49]
Українцям [2427]
Вірш-пісня [511]
Вірші про Україну [1377]
Вірші про рідний край [752]
Вірші про мову [160]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [82]
Загадки [15]
Верлібр [139]
Елегія [50]
Історичні вірші [278]
Вірш-усмішка [950]
Вірші про сім'ю [378]
Вірші про рідню [137]
Вірші про жінок [638]
Вірші про чоловіків [99]
Вірші про військових, армію [176]
Вірші про Перемогу, війну [296]
Вірші про кохання [3148]
Вірші про друзів [704]
Вірш-казка [124]
Казка (проза) [25]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [295]
Вірші про дитинство [315]
Вірші про навчання [50]
Вірші про професію [75]
Вірші про eмiгрантів [141]
Вірші в перекладі [591]
Вірші про свята [191]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1152]
Вірш-тост, вірш-привітання [89]
Для мене поезія - це [185]
Поети [264]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [268]
Щастя - ... [551]
Жінка - ... [243]
Життя... [3675]
Філософам [1228]
Громадянину [812]
Метафізика [135]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 347

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Історичні вірші
 

Реквієм Чорнобилю
Хай скрегіт й плач стражденної землі
Досягне й хмар, і сонця, й неба, й Бога.
Хай пом’януться дні, коли діди
Наші топтали ті важкі дороги.
І скільки, наче масок, чорних плит!
Вони відчули усі біди долі
В нічному небі, де холодний вид
Бивсь в полум’ї чорнобильського болю.
Плач матері. Вогонь. Вогонь! І крик.
Крик не людський. Хоч його зодчі – люди.
Востаннє – спокій. І раптовий рик
Гарячих труб. І плач. І біль. Повсюди.
У вихорі радіаційних днів,
Які однаково холодні й мертві,
Земля скрегоче вже без сліз і слів,
Коли вже місяць досягає чверті.
Стоять забуто золоті сади
І вишні аж згинаються од цвіту…
Навіщо це? Не знищити біди,
Не засміються сосни, трави, діти.
За що це все? В сльозах мати-земля.
І квилить вишня тихо й журавлино.
Вона вже не почує солов’я,
І нікому зривати вже калину.
Але найважче – матері-землі
У стогоні тополі, як примари.
У неї – хустка трауру й журби –
Радіаційна чорна-чорна хмара.

Додав: olga14ua (09/01/12) | Автор: © Я
 
Розміщено на сторінці: Історичні вірші, olga14ua
 
Переглянули твір - 1782 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Кузьма Скрябін: Кожен плекає своє щастя ...
00:03:02

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz